Олег Блохін

Щоправда, коли спробував пояснити мамi, чим же вiн вiдзначився i що робив пiд час конкурсу, до пуття звiтувати так i не змiг – сам iще нiчого не розумiв…

«Юний динамiвець»

15 вересня 1962 року дев’ятилiтнiй Олег Блохiн власноручно заповнив облiкову картку футбольноi секцii дитячоi спортивноi органiзацii «Юний динамiвець» i вiд цього дня офiцiйно став членом Украiнського республiканського спортивного товариства «Динамо». Хлопчик був сповнений великоi гордостi, йому було чим пишатись – адже 1961 року динамiвцi Киева стали першою немосковською командою, якiй удалося виграти чемпiонат СРСР з футболу!

Киiвське «Динамо» зразка 1961 року являло собою чудовий колектив, створений молодим амбiцiйним тренером В’ячеславом Соловйовим (у минулому – партнером легендарних Григорiя Федотова та Всеволода Боброва по нападу знаменитоi «команди лейтенантiв» – московського ЦДКА).

У складi команди грав Юрiй Войнов – один iз лiдерiв збiрноi СРСР, яка виграла 1960 року перший в iсторii розiграш Кубка европейських нацiй (так до 1968 року офiцiйно називався чемпiонат Європи з футболу), визнаний потiм одним iз кращих центральних пiвзахисникiв в iсторii радянського футболу.

Кумирами всiх киiвських хлопчакiв, у тому числi й Блохiна, були форварди «Динамо». Команди тодi грали за так званою системою «дубль-ве», що передбачала зразу п’ять (!) форвардiв. Центральний нападник Вiктор Каневський став кращим бомбардиром чемпiонату 1961 року, а Валерiя Лобановського й Олега Базилевича називали кращими крайнiми нападниками в радянському футболi першоi половини 1960-х рокiв.

Гру Лобановського багато хто й досi вважае неперевершеною. Винайдений ним унiкальний удар «сухий лист» сповнював жахом захист суперникiв i викликав захоплення у киiвських уболiвальникiв. Не менш унiкальним прийомом володiв його партнер по атацi Вiктор Серебряников. Цей удар навiть названо на його честь – «дуга Серебряникова». Олег був щасливий од усвiдомлення одного того факту, що вiн тренуватиметься в одному клубi з цими уславленими футболiстами, i потай мрiяв коли-небудь вийти разом з ними на смарагдово-зелений газон стадiону «Динамо».

Першi тренування Олега Блохiна почалися на невеликому п’ятачку асфальту вiдразу бiля входу на стадiон «Динамо», за високими круглими колонами. Премудростi цих тренувань давалися йому легко, та Олегу частенько вичитували за iндивiдуалiзм, небажання подiлитися м’ячем iз товаришами й уперте прагнення самому пробити по воротах.