Книга Розчарування. 1977–1990

Отож перевчитися таки варто! До речi, рейсiв на «Іл-76» передбачаеться менше, зате грошей пропонують бiльше…

Подумки борттехнiк спробував пригадати свою поведiнку на роботi в усiх подробицях. Здаеться, вiн нiколи не спiзнювався, нiкого не обговорював, нi про кого не плiткував поза очi, пiд час польоту не пив. Отож треба буде переконати Володимира Михайловича дати йому нормальну характеристику, якоi вiн, безумовно, гiдний.

Гайдамака наблизився до чану з гарячою водою, вперше зробив собi розчинну каву в невеликому пластиковому стаканчику, iз задоволенням випив, закусив невеликою плиткою шоколаду i повернувся в кабiну зовсiм iншою людиною – спокiйною i веселою.

Усi напружено очiкували наближення скандалу, проте Леонiд не бажав скандалити. У мрiях вiн уже працював на «Іл-76», а це просто останнiй рейс… вважай, на попередньому мiсцi роботи. За цiлих вiсiм мiсяцiв вони так i не спрацювалися – i слава богу!..

– «Была без радости любовь, разлука будет без печали…» – спiвуче процитував уголос борттехнiк.

– Чого-чого?.. Що?.. Як-як?.. – запитали всi одночасно.

– Втомився я. Додому хочу. Скiльки ще летiти? – миролюбно посмiхнувся Гайдамака.

– Хвилин тридцять, – зiтхнув Марат i додав тихо: – Навiть поскандалити не можеш як слiд! І що ти за людина така дивна?.. Не розумiю.

Прилетiли пiзно ввечерi. Леонiд невимушено попрощався з усiма. У бiк Володимира Михайловича кинув коротко:

– Завтра вранцi у начальства.

Командир ледь помiтно кивнув, i борттехнiк швидким кроком попрямував до парковки.

Лише сiдаючи в автiвку, помiтив, що за ним ув’язався Марат:

– Льоню, агов! Пiдкинь до тещi, будь такий люб’язний…

Але Гайдамака навiть не озирнувся на крик, а просто захряснув дверцята автiвки й поiхав геть, залишивши Марата бiля аеропорту.

Наступного дня, коли Леонiд зайшов до приймальнi, щоб написати заяву, секретарка раптом захоплено зашепотiла:

– А ви, Леонiде Семеновичу, виявляеться, герой!..

– З чого б це раптом? – сторопiв вiн.

– Кажуть, ви вiдмовилися вiд сумнiвного рейсу до Єйська, при цьому не побоялися навiть гнiву вашого командира Шевчука. Ну, зате тепер Володимира Михайловича зняли з посади…

– Що сталося, Снiжано?!

– А ото й сталося, що лiтак впав, жертви е! Ось…

Секретарка простягнула Гайдамацi якiсь папери. Це був нашвидкуруч написаний технiчний висновок про аварiю лiтака.

Борт ВПС «Ан-12», № ХХХ (Ростов-на-Дону). Лiтак тривалий час не експлуатувався.