На нашем сайте вы можете читать онлайн «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Тимур Литовченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Там був натовп, було вже темно, i я втратив тебе.
– Ах, он воно що!.. – Гуля посумнiшала.
– Так, я тебе загубив. Як раптом у небо злетiла зв’язка подарованих мною кульок! Я кинувся у той бiк, але не знайшов тебе. Ти немовби розчинилася в тому натовпi, вiн тебе поглинув, – сумно мовив вiн.
– Я не зникала i вiд тебе не тiкала. Я просто спiткнулася i впала на колiна. І саме тодi випустила з рук кульки! Мене пiдняв якийсь незнайомий стариган, який пробуркотiв: «Обережнiше треба ходити». Я ж озирнулася i не побачила тебе! Менi хотiлося кричати, кликати тебе, але ж я так i не спитала, як тебе звати!.
– А я не спитав, як звуть тебе.
– І тут прогримiв перший залп салюту. Усi радiсно закричали: «Ура-а-а!..» – й лише я гiрко ридала, – зi сльозами на очах зiзналася Гуля.
Вислухавши це одкровення з сумним виглядом, Валерка насилу вимовив:
– Я протискувався крiзь натовп, намагаючись розшукати тебе. Я був ладен кликати тебе щодуху, але не знав, як тебе звати. Потiм шукав тебе по всьому КПІ – бо не знав, що ти просто з iншого вишу… Я оббiгав усi факультети.
– І я теж тебе шукала, але на Жовтневих демонстрацiях.
– Овва! Але чому раптом?!
– Бо вирiшила, що чимсь образила тебе, тому ти пiшов вiд мене й навiть залишив свiй джемпер.
– Та я i думати забув про нього!..
– А я думала, ти мене кинув… І на Першотравень менi щороку ставало так гiрко, що й не передати!.. А тепер уяви, до чого я була здивована i вражена, коли побачила тебе у дядька Антона.
– І я теж. Я тебе одразу впiзнав.
І раптом, немовби пiдкорившись якомусь внутрiшньому наказу, вони мiцно обнялися i пристрасно поцiлувалися.
– Я весь час чекав на тебе, – мовив Валерка.
– Я знала, що колись знов побачу тебе, – зiзналася Гуля.
– Давай не будемо бiльше розлучатися! – запропонував вiн.
– Авжеж не будемо! – палко пiдтримала вона.
– Коли прилетимо до Киева, поiдемо до мене.
– Прилетимо – подивимося!.
– Е-е-е, нi! Тепер я тебе не вiдпущу нiкуди, – погрозив Валерка пальцем i раптом спитав стурбовано: – До речi, де ти навчилася так битися?
– Невже ти боiшся, що я отака?.. – загадково всмiхнулася Гуля.
– Я тебе нiяку не боюся. Нi крапельки!..
– Точно?
– Анiтрохи. Просто цiкаво. То де саме?..
– Ти ведеш мене до себе додому i навiть не знаеш, хто я така… А я мiж iншим – Гантiмурова[22 - Гантiмурови – княжий рiд «тунгуського» (даурського) походження.









