На нашем сайте вы можете читать онлайн «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Тимур Литовченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Лишилася тiльки сама будiвля Борiвськоi загальноосвiтньоi школи i крихiтна часточка колись величезного яблуневого саду. Цей маленький клаптик землi з квiтучими деревами виглядав немовби живою пам’яткою видатному педагогу Семену Опанасовичу Калабалiну, який разом з тогочасними вихованцями висаджував i доглядав дерева, збирав урожай…
Леонiд Семенович з тугою озирнувся довкола. А де його яблуня – та, яку посадив особисто вiн?! Чи жива ще «деревна бабуся»? Вiн перебiгав вiд дерева до дерева, розшукуючи пам’ятний напис, вирiзьблений складаним ножем…
І таки знайшов ii, красуню!.
– Гей! А нумо вiдiйди вiд неi й не чiпай бiльше! Це дерево дiти не для того саджали, щоб усякi безхатьки бродячi ii мацали!
Вся компанiя вмить злякано здригнулася, немовби завинилi в чомусь учнi.
– А ви хто самi будете?
– Я – Матвiй Єгорович! Ранiше працював у дитбудинку викладачем, а зараз я тут за сторожа, – вiдповiв бiдно одягнений дiдок.
– Матвiй Єгорович?! – здивовано повторила жiнка. – Я пам’ятаю лише одного Матвiя, вiн був справжнiм красенем. Усi дiвчата були закоханi в нього, а вiн ще на гармошцi так душевно награвав…
– От тiльки зовсiм не на гармошцi я грав, а на баянi.
– Матвiю Єгоровичу, облиште! То це, виходить, ви?.. Як же ж приемно зустрiти людину з минулого життя! – розплився в посмiшцi Гайдамака.
– А ви хто такi е?
Вони всi по черзi назвалися, тодi Галина Павлiвна запитала:
– А хтось iще з дитбудинку залишився тут, у Мотовилiвцi?
– Звiсно, залишилися – Сашко Донусенко й Остап Гарбуз! Працюють i живуть обидва в Киевi на фабрицi Боженка, але корiння свое тут пустили, наречених з Мотовилiвки взяли.









