На нашем сайте вы можете читать онлайн «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Тимур Литовченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Отже, Єрохiна до нас iз Москви прислали нiбито на кiлька днiв буквально, а простирчав вiн у нас майже два з половиною мiсяцi! При цьому щодня надсилав туди, звiдки прибув, чергову кляузу або скаргу. Писав про диктат i насильство вихователiв над вихованцями, про свавiлля особисто директора. А ще про те, нiбито вiн разом з дружиною обкрадае нещасних сирiток… У дитячий будинок зачастили комiсii з перевiрками.
– Мер-р-рзотник!.. – тихо проричав Антон Семенович.
– Доходило до парадоксiв i вiдвертого абсурду, – зiтхнув Матвiй Єгорович. – Кляузи прискiпливо перевiряли, але вони жодного разу так i не пiдтвердилися. Єрохiна кiлька разiв вiдкликали, але вiн не здавався i продовжував вiдправляти гнiвнi листи з погрозами до Киiвського облвно[25 - Обласний вiддiл народноi освiти.] й обкому партii, до iнших iнстанцiй. На деякий час зник, потiм ненадовго з’явився знов… І знов за свое узявся! Наш дитбудинок захищали хоч i самовiддано, проте за деякий час пiсля уходу Калабалiна все одно розформували, вихованцiв же порозпихували по iнших дитбудинках у Киевi, в Полтавi та в Рiвному.
– Батько до того кiлька мiсяцiв працював директором пiонерського табору Украiнського геологiчного управлiння, – уточнив Антон Семенович.
– Можливо i так, – погодився сторож. – Це не надто суттево. Головне, що наш Мотовилiвський дитбудинок розформували.
– А Єрохiн цей… Вiн що, тепер тут проживае, в Боровiй?..
– Точно так. Немовби сир у маслi катаеться! Скiльки рокiв тут його не було, як раптом з’явився, не запилився. Звання собi вибив – вiдмiнник народноi освiти й почесний пенсiонер, бачте!.. Призначену фельдшерицi Наташi хату собi забрав, тепер же, кажу вам, добудовуе вже другий будинок для всiеi своеi родини з онуками включно, – повiдав Матвiй Єгорович i додав, здiйнявши догори вiдстовбурчений вказiвний палець: – А зовсiм нещодавно хвалився, нiбито за заслуги перед Батькiвщиною йому пообiцяли видiлити безкоштовно нову «Волгу»!.
– За заслуги перед Батькiвщиною? – здивувався Антон Семенович.
– Так i сказав, дослiвно, – кивнув старий.









