Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Бо слiпа, без жодних перевiрок вiра… Це фанатизм – от що це таке! А юдаiзм не просто не вiтае – вiн заперечуе фанатизм.

– Ти певен?..

– Едуарде Рустамовичу, я все ж таки галахiчний еврей! Як наш колишнiй сусiда, ви мусите знати, що дiвоче прiзвище моеi мами – Литвак. А воно походить вiд ребе Нахума Литвака – мого прапрадiда. Колись дуже давно Нахум бар-Урi вивчився на рабина i свого часу очолив общину евреiв-литвакiв Проскурова, який тепер називаеться мiстом Хмельницьким. У цього рабина був син Даниiл – лiкар-стоматолог.

– Так, мабуть, тобi виднiше, – махнув рукою Давлетов.

– Ну отож! Але якщо ця жiнка Марiя Девi стверджуе те, що прямо суперечить Євангелiю вiд Івана, а отже, суперечить Бiблii… Нi-нi, вона нiзащо не може бути Христом. Бо Ісус казав… Ось, будь ласка!

Спартак знов погортав сторiнки й показав йому iншу цитату:

Не подумайте, нiби Я руйнувати Закон чи Пророкiв прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати[31 - Вiд Матвiя 5:17.

– Отже, як бачимо, Христос був тодi й мусить бути зараз взiрцем виконання Закону i Пророкiв. А якщо жiнка на iм’я Марiя Девi вiщае те, що суперечить Бiблii – то вона не Христос у жiночiй подобi. Вона самозванка. Подумайте над цим, Едуарде Рустамовичу, i спробуйте хоч щось заперечити.

Пiсля кiлькох невдалих спроб Давлетов здався:

– Бачу, що тебе i справдi не переспориш. Але скажи, як на твоi слова реагують бiлобратчики?

– Юсмалiани?

– Вони, вони.

– Так само, як i ви: ще жоден мене не переспорив. Кажу ж, аргумент залiзний, дiе безвiдмовно! Я перевiрив це на трьох прихильниках Марii Девi, яка безпiдставно називае себе Христом, а по сутi е самозванкою. І всi трое передi мною вiдступили. Вони, Едуарде Рустамовичу, лише у «христовочках» своiх пишуть, що усiх перемагають. А насправдi!..

Молодий чоловiк задоволено розсмiявся.

– І ти не боiшся, що вони тебе…

– Що?..

– Ну-у-у… що проклянуть, як обiцяють? – обережно спитав Давлетов.

– Проклянуть?! Юсмалiани?! Мене?!

Вiдставник кивнув, тодi Спартак знов погортав Бiблiю i продемонстрував ще один вiрш – тепер уже з апостольського послання:

Тож пiдкорiться Боговi та спротивляйтесь дияволовi, то й утече вiн вiд вас[32 - Якова 4:7.].

А тодi повторив повiльно й урочисто:

– Не можна боятися сектантiв. Треба вiрити в Бога i протистояти iм – тодi розгубляться i втечуть свiт за очi.