Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

І вiд своiх слiв я не вiдступлюся: щойно вийде книжка – можете розраховувати на подарунок з автографом.

– Не кажи «гоп», доки не перескочиш, фантазере!

– Не фантазер зовсiм, а фантаст, – виправив його молодий чоловiк. – Я давно вже все вирiшив. Отже, так i буде. Ось побачите.

1994

Прихiд «червоного директора»

Будинок по вул. Ленiна, № 16, Димер, 24 червня 1994 року

Ольга Матвiiвна – сусiдка з другого поверху, з квартири, розташованоi просто над помешканням Шизодiда, стверджувала, що його звати Якимом Харитоновичем, хоча решта мешканцiв точно пам’ятали, що все навпаки – вiн саме Харитон Якимович.

Окрiм того, всi без винятку сходилися на його клiнiчному дiагнозi: шизофренiя. Щоправда, iснував ще якийсь додаток до цього дiагнозу: чи то «млява» шизофренiя, чи «параноiдальна» – i про цей довiсочок можна було сперечатися… Та оскiльки «шизофренiя» жодному сумнiву не пiдлягала, мiсцевi бешкетники-хлоп’ята дали йому саме таке прiзвисько – «Шизонутий дiд», яке з часом утрусилося до бiльш простого та зрозумiлого – «Шизодiд».

Усе iнше видавалося спiрним. Насамперед, його прiзвище дуже нагадувало якогось вiдомого на весь колишнiй Радянський Союз циркача[35 - Прiзвище Харитона Якимовича (Бугрим), мабуть, асоцiювалося з уродженою харкiв’янкою Іриною Бугримовою (1910–2001) – радянською дресирувальницею левiв, першою в СРСР жiнкою-дресирувальницею.] – от тiльки якого?.. Димер – селище невеличке, власного цирку там не було, а той «цирк», який показували по телевiзору, називався Верховною (з)Радою Украiни, i головним «циркачом» там виступав Іван Степанич[36 - Іван Плющ (1941–2014) – украiнський державний дiяч, голова Верховноi Ради Украiни у 1991–1994 та 2000–2002 роках, секретар РНБО Украiни.

] з його коротенькими, але соковитими висловлюваннями, якi вмить увiчнювалися в народi, наприклад: «Депутат Заець, не стрибайте по залу – ви не в лiсi». Або: «От нащо пхати те, що не лiзе? Припинiть цей цирк».

І справдi – цирк! З такою Верховною (з)Радою iншого й не треба.

Погано одне: справжне прiзвище Шизодiда нiхто пригадати не мiг…

Далi, кардинально розходилися думки щодо того, звiдки його привезли в Димер. Що привезли й заселили з мiлiцiею – це точно, а от вiдкiля?.. Бiльшiсть сусiдiв сходилася на тому, що з Киева. Меншiсть наполягала, що там мерзенного, запливлого жиром дiдуганчика, який дивився на довколишнiй свiт крiзь вузенькi шпаринки мiж опухлими повiками, всього лише намагалися вилiкувати вiд шизофренii. Хоча й безуспiшно.