Книга Застою. 1965–1976

Як можна в принципi схрестити бiблiотеку з музеем?! Ще буквально кiлька рокiв тому, коли всi радянськi люди (аж до найвищого партiйного керiвництва включно!) чекали небачених див вiд «мiчурiнськоi агробiологii», а ще бiльше – вiд «народного академiка» Трохима Денисовича Лисенка i його учнiв, було аж надто легко повiрити в перспективу будь-якого «схрещування». Але пiсля торiшньоi вiдставки товариша Хрущова умонастроi в суспiльствi кардинально змiнилися, отож iдея щодо бiблiотеки-музею викликала лише скептичну посмiшку.

Якою буде провiдна функцiя цього закладу: дiтям книжки для прочитання видавати чи про життя i творчiсть письменника Гайдара розповiдати?!

Хто буде важливiшим: гiпотетичний дорослий «бiблiотекар» або все ж таки гiпотетичний неповнолiтнiй «екскурсовод-пiдлiток»?! А якщо цi двi iпостасi поеднати в едину, то як одна людина займатиметься двома принципово рiзними видами дiяльностi?!

Який буде штатний розклад нового культурного закладу i хто з чиновникiв у царинi культури при здоровому глуздi вiзьметься затвердити цей штатний розклад та iншi необхiднi документи?!

Як можна ставити на один щабель дорослу бiблiотекарку та неповнолiтню дитину, з якоi навiть неможливо спитати як слiд за виробничi показники, за дотримання трудовоi дисциплiни i все таке iнше?!

Як виглядатиме ця iдея з фiнансовоi точки зору?! Неможливо уявити, що в «музейнiй» частинi можна буде обiйтися зовсiм без дорослого персоналу.

Але якщо уявити собi гiпотетичного «керiвника музейного вiддiлу», то… як може вiн бути керiвником без пiдлеглих працiвникiв?! Начальство мусить мати пiдлеглих за визначенням. Якщо ж екскурсii проводитимуть дiти та пiдлiтки, то офiцiйно оформити iх на роботу неможливо! Вони ж не працювати мусять (навiть юними екскурсоводами), а в школi навчатися…

І де iх готувати – екскурсоводiв цих юних?! На яких курсах?! Хто складатиме й затверджуватиме навчальнi плани для таких курсiв?..

А як бути з коштами на прибудову музейного примiщення до бiблiотечого?! Якщо розiбратися, то тут не прибудовувати потрiбно, а радше зводити бiблiотеку-музей наново!.

. І куди, в яке примiщення переводити наявну – стару бiблiотеку з усiма ii фондами?!

Запитання, запитання… самi лише запитання без жодних притомних вiдповiдей. Отож не варто непокоiтися через затiяну «Васильком» метушню.

– Ти, миленька, ще неодноразово згадаеш цi моi слова, – запевняла Елла Никанорiвна колишню вже пiдопiчну, розбавляючи крутим окропом свiжу заварку, розплескану на дно чашок.