Книга Відлиги. 1954–1964

До того ж повiдомлялося, що частина обслуговуючого складу та викладачi, вiдправленi влiтку в Москву на так зване «пiдвищення квалiфiкацii», до Мотовилiвки не повернуться.

Ото ситуацiя: новий навчальний рiк на носi, а штат дитбудинку не укомплектований – особливо нянечками i викладачами в молодших групах!.. Не встигши завершити розпочатий влiтку ремонт, спiшно кинулися набирати новий персонал. Добре, що харкiвськi шефи допомогли коштами i матерiалами, i це дозволило вивезти молодших вихованцiв до пiонерських таборiв.

Викладачi разом зi старшими працювали ударними темпами. Спiльними зусиллями був перекритий дах у житлових корпусах, збудована нова лазня i душовi, поруч з кухнею зведений невеличкий сарайчик, а також утепленi дитячi корпуси. Зокрема, «невезучий» килим, з якого почалися всi перевiрки й iншi бiди, постелили в дитячiй iгровiй залi.

Старшi вихованцi в столярних майстернях полагодили столи i стiльцi для iдальнi, а також пiдготували до нового навчального року актову залу.

Решта вихованцiв працювали на городах i в яблуневому саду, який в цьому роцi дав доволi щедрий врожай.

* * *

Ще на початку серпня Мiнiстерство освiти повiдомило керiвництво дитбудинку, що у них працюватиме iнший вчитель iсторii. Отож якось вранцi до директорського кабiнету Семена Опанасовича, не постукавшись, увiйшов незнайомець. Попри спеку одягнений в сiрий, запорошений пилюкою плащ, в руках вiн тримав акуратну маленьку валiзку i чорний фетровий капелюх.

Калабалiн саме пiдписував купу рахункiв.

– Здрастуйте, Семене Опанасовичу! – почав гiсть з порога.

– І вам доброго дня! Сiдайте, будь ласка, i зачекайте кiлька хвилин… – пробурмотiв господар кабiнету, коротко кивнувши на стiлець бiля свого столу i водночас продовжуючи пiдписувати рахунки. Незнайомець присiв i одразу ж нервово засмикав ногою. Коли ж минуло хвилин п’ять, вiн мовив з погано прихованим обуренням:

– Товаришу Калабалiн, мiж iншим, я приiхав здалеку, а ви менi навiть чаю не запропонували, не кажучи вже про настiльки зневажливий прийом…

Семен Опанасович на мить вiдiрвався вiд паперiв i спокiйно вiдповiв:

– Я розумiю вас i перепрошую, але менi необхiдно термiново, зараз же пiдписати цi рахунки.

Можливо, ви звернули увагу, що бiля входу чекае автiвка, яка повинна iхати спочатку в банк, потiм за матерiалами. Нам потрiбно термiново закiнчити ремонт, бо скоро повернуться дiтки.