Книга Відлиги. 1954–1964

– І це високе рiшення, кажеш?

– Не просто високе – найвище!

– Особисто Всемогутнiй?..

– Особисто Сущий найменшi деталi затвердив.

– Висока честь!

– Авжеж. Таке не кожному довiрять.

– А чому саме менi? Чому не iншому комусь?

– Бо ти вже майже досягнув середини нескiнченностi.

– Майже середина «леза Оккама». Майже… Х-ха-а-а!.. Оппа-а-а!..

Коли молодик заусмiхався, то на його лiвiй руцi нiзвiдки раптом виникла чималенька порцiя осяяння: розмита потоками весняних талих вод земляна дамба осiдае, i нестримнi маси сморiдно-чорного глею проливаються апокалiптичним потоком на натовп людей, якi все ще перебувають у повному невiданнi.

Щоб не втратити рiвновагу i продовжити бiг-ковзання, молодиковi довелось шалено вигнутися праворуч i зачерпнути з пухнастих грозових хмар повну пригорщу розумiння причин майбутньоi трагедii.

– От бачиш, як вправно ти впорався! – радiсно похвалив молодика Багряний Янгол.

– Але ж все одно це ще не середина, а лише МАЙЖЕ середина, – скрушно зiтхнув молодик.

Пiд дiею скрути його десниця хитнулася донизу, довелося негайно врiвноважуватися веселощами на лiвiй руцi.

– Переважна бiльшiсть душ не дiстаеться навiть сюди. А ти майже дiстався… вкотре вже, нагадай, будь ласка?..

– Це сiмнадцята спроба.

– От бачиш! У тебе вистачило впертостi аж на сiмнадцять забiгiв.

– Подейкують, нiбито такий собi Гаутама Сiддгартха здiйснив не якiсь там сiмнадцять, а цiлих сiмдесят тисяч спроб i все ж таки спромiгся досягти нескiнченностi.

А досягнувши – пiшов на втiлення i став Буддою.

– Ну, ти ж розумiеш, що це лише жарт…

– З якого дива я маю це розумiти?

– Бо свiт влаштований так, що розвиток душi можливий тiльки в найнижчому – в земному свiтi.

– А як же сiмдесят тисяч спроб Гаутами?

– Кажуть же тобi: це жарт! Його душа пройшла земний шлях…

– Ну, тодi пiдкиньте менi такий земний варiант, щоб я теж став Буддою!

– Станеш, тiльки не одразу, а поступово.

– А прискорити хiба не можна?..

– Кожнiй людськiй душi пропонуеться завдання, яке вона здатна виконати на межi напруги.

Така цiна розвитку. Наприклад, ти все ще не дiстався середини «леза Оккама»…

– Краще не треба про це, бо я…

Однак було вже надто пiзно: нагадування про попереднi невдачi вивело молодика з рiвноваги. Вiн вiдчайдушно змахнув правою рукою, марно намагаючись ухопити жменю величi, й полетiв шкереберть у хмари лiворуч, лишаючи за собою в золотавому повiтрi туманно-мiнливий слiд.