Георгій Нарбут

Останньою його значною справою в образотворчому мистецтвi була грандiозна iсторична виставка росiйського живопису вiд iконопису до сучасностi в паризькому Осiнньому салонi 1906-го, експонована потiм в Берлiнi та Венецii (1906–1907). У роздiлi сучасного живопису основне мiсце посiли мiрискусники. Це був перший акт всеевропейського визнання «Свiту мистецтва».

1910 року художне товариство «Свiт мистецтва» було вiдновлене. Новим керiвником товариства став художник Микола Рерих. У середовищi живописцiв тодi вiдбуваеться розмежування.

Олександр Бенуа i його прихильники поривають iз московським «Союзом росiйських художникiв» i виходять з цiеi органiзацii, однак вони розумiють, що вторинне об’еднання пiд назвою «Свiт мистецтва» не мае нiчого спiльного з першим. Бенуа iз сумом констатуе, що «не примирення пiд прапором краси стало тепер гаслом в усiх сферах життя, але запекла боротьба».

З 1917 року головою товариства став Іван Бiлiбiн, який емiгрував з краiни 1920 року.

Формально об’еднання iснувало до 1924 року: при повнiй вiдсутностi цiлiсностi, на безмежнiй терпимостi та гнучкостi позицiй, примирюючи художникiв вiд Рилова до Татлiна, вiд Грабаря до Шагала.

Друге поколiння мiрискусникiв було менш зайнято проблемами станковоi картини, iх цiкавила графiка, в основному книжкова, й театрально-декоративне мистецтво – в обох сферах вони зробили справжню художню реформу. Зокрема, йдеться про Кустодiева, Судейкина, Серебрякову, Чехонiна, Григор’ева, Яковлева, Шуху, Мiтрохiна.

Був серед них i Георгiй Нарбут.

Ідейним натхненником та, за висловом Андрiя Белого, головним полiтиком i дипломатом оновленого «Свiту мистецтва» став Олександр Миколайович Бенуа (1870–1960): живописець, графiк-станковiст та iлюстратор, театральний художник, режисер, автор балетних лiбрето, теоретик й iсторик мистецтва, музичний дiяч. Як художника його характеризують стилiзаторськi тенденцii i пристрасть до минулого (що також дуже вабило Георгiя Нарбута).

Звiдси чiтка композицiя, ясна просторовiсть, велич i холодна строгiсть ритмiв, протиставлення грандiозностi пам’яток мистецтва та малостi людських фiгурок.

Мислення Бенуа – переважно мислення театрального художника, який чудово знав i вiдчував театр. Природа сприймаеться Бенуа в асоцiативному зв’язку з iсторiею (види Павловська, Петергофа, Царського Села, виконанi ним технiкою акварелi).