Халепи, що визначили долю народів

Ба бiльше – скинули посланцiв зi скелi. За звичаями тих часiв це було не просто свiдомим порушенням правил дипломатичного протоколу, а й блюзнiрською «образою богiв». І розплата за це мала бути показово жорсткою й швидкою.

Цього разу розпорядження вiдiслати до Балканськоi Грецii «каральне вiйсько» дав сам цар Дарiй. На чолi експедицii вiн поставив досвiдченого полководця Датiса i сина лiдiйського сатрапа (та, вiдповiдно, власного небожа), теж Артаферна. В обозi вiйська плив i Гiппiй, що не втрачав надii повернути собi владу.

Втiм, перси розраховували не так на пiдтримку прихильникiв тирана, яких в Афiнах майже не зосталося, як на сприяння все тих самих Алкмеонiдiв – родичiв Клiсфена, що на iхне переконання мали б зберiгати вiрнiсть укладенiй ним угодi.

Показово, що й багато афiнян ставилися до Алкмеонiдiв iз пiдозрою. Такою великою, що командувати вiйськом, яке мало зустрiти персiв, доручили iхньому супротивнику Мiльтiаду. І навiть пiд час бойового шикування уважно стежили, чи не передавали раптом родичi Клiсфена якiсь сигнали ворогу своiми щитами.

Утiм, битва пiд Марафоном 490 року до нашоi ери завдяки мужностi грецьких воякiв i внаслiдок очевидних прорахункiв перського командування завершилася блискучою перемогою афiнян. Мешканцям мiста про це повiдомив Фiдiппiд – гонець, який першим пробiг марафонську дистанцiю й помер просто на очах старiйшин. Але вiн бiг до Афiн не лише для того, щоб подiлитися радiстю, а й попередити, що перський флот пливе навколо Аттiки i вже невдовзi може з’явитися просто перед мiстом.

Скульптури iз афiнських храмiв, зруйнованих пiсля здобуття мiста персами

Ворожi кораблi й справдi невдовзi з’явилися на горизонтi, однак попередженi мiстяни зустрiли iх в озброеннi, просигналивши таки своiми щитами, що заскочити iх несподiваною атакою вже не вдасться. «Каральне вiйсько» повернулося до Персii зганьбленим, але цим тiльки розпалило в Дарiя спрагу помсти.

За легендою володар навiть наказав своему слузi кожного дня повторювати одну фразу – «думай про афiнян». Однак невдовзi Дарiй помер, i намiри батька довелося втiлювати в життя його сину та наступнику Ксерксу.

Ксеркс особисто очолив вiйсько, яке через десять рокiв пiсля поразки пiд Марафоном вирушило до Грецii. Афiняни й спартанцi намагалися зупинити його спочатку бiля Олiмпа, а потiм – у Фермопiльськiй ущелинi, проте сили були нерiвними.