Чорна рада (збірник)

 – Щоб ви так по правдi дихали! Коли б не козаки, то давно б вас чорт iзлизав, давно б вас досi ляхи з нед о ляшками задушили або татарва погнала до Криму! Безумнii глави! Да тiлько козацькою одвагою i держиться на Вкраiнi предся Русь i благочестива вiра! Дай iм усiм козацьке право! Сказали б ви се батьку Богдановi: вiн би якраз потрощив об вашi дурнii голови свою булаву! Де в свiтi видано, щоб увесь люд жив при однаковому правi? Усякому свое: козакам – шабля, вам – безмiн да терези, а поспiльству[56 - Поспiльство – на Украiнi до Народно-визвольноi вiйни 1648–1654 рокiв та в першi роки пiсля неi – назва мiщан i селян; згодом, у другiй половинi XVII–XVIII ст.

, – назва селянства.] – плуг да борона.

– Коли усякому свое, – каже Тарас Сурмач (а пляшкою махае так, що аж горiлка ллеться), – коли усякому свое, то чом же нам шаблю i козацьку волю не назвати своею? У козакiв не стало вiйська, – ми сiли на конi; у козакiв не було грошей, – ми дали iм i грошей, i зброю; укупi били ляхiв, укупi терпiли всякi пригоди, а як прийшлось до розквитання, то козаки зостались козаками, а нас у поспiльство повернено! Що ж ми таке? Хiба ми не тii ж козаки?

– Хiба ми не тii ж козаки? – пiдхопила громада, позакладавши iз зневагою руки за пояси.

 – Хто жив iз нами запанiбрата, дак тепер гордуе нашим хлiбом-сiллю!

Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так i покривае слова його.

– Та постривайте, постривайте, пани кармазини, – гукнув один товстопикий синьокаптанник, – швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! Налетять зозулi, що нас не забули… Добрi молодцi не дадуть нам загинути.

Справимо ми вам чорну рад[57 - Чорна рада – термiн на означення козацькоi ради, в якiй, крiм старшини, брали участь рядовi козаки. Слово «чорна» походить вiд «чернь» – так називали рядових козакiв i нижчi стани суспiльства. Найвiдомiша Чорна рада вiдбулася 17–18 червня 1663 року бiля Нiжина.] у; тодi побачимо, хто яке матиме право!

– Ого, – каже Шрам, – он воно куди дiло хилиться!

– А то ж як? – кажуть, стоячи козирем, мiщане.

 – Не все тiлько козакам на радах орудовати. Схаменулись i на нас сiчовi братчики![58 - Сiчовi братчики – запорiзькi козаки. Запорозька Сiч називалась братством, а запорозькi козаки – братчиками]

Да й оглянулись на чубатого запорожця. Запорожець сидить коло хати, да мов i не вiн, мов i не чуе, що круг нього наче море грае.

– Еге-ге! – каже тодi Шрам.