Чорна рада (збірник)

)] Задумали чорну раду iродовi душi!

– Та враг iх бери з iх чорною радою, бгате!

– От тобi на! А хiба ж ти не бачиш, звiдки сей вiтер вiе? Се вже коiть не хто, як проклятущий Іванець iз низовими комишниками. Так хiба нам сидiти, згорнувши руки, коли огонь уже пiдложено i ось туж-туж пожежа схопиться по Вкраiнi!

– А що нам, бгате, до Вкраiни? Хiба нам нiчого iсти або пити, або нi в чому хороше походити? Слава тобi, Господи, буде з нас, поки нашого вiку! Я, бувши б тобою, сидiв би лучче дома та iв би хлiб-сiль з упокоем, анiж менi битись на старiсть по далеких дорогах та сваритись iз мiщанами.

– Враг вiзьми мою душу, – закричав iз серця Шрам, – коли я ждав од Череваня такоi речi! Ти Барабаш,[60 - Барабаш Іван (? – 1648) – осавул реестрового козацького вiйська, прибiчник польськоi шляхти.] а не Черевань!

Що ж би ви думали? Черевань так i помертвiв од сього слова.

– Що ж оце ти сказав, бгатiку? – ледвi промовив через силу.

– Те, – каже, – що, так як Барабаш казав Хмельницькому:

Ми дачi не даем,

В вiйсько польське не йдем:

Не лучче б нам з ляхами,

Мостивими панами,

Мирно проживати,

Анiж пiти лугiв потирати,

Своiм тiлом комарiв годувати?

Так оце й ти говориш.

Нехай гине отчизна, аби нам було добре! Нема ж тобi тепер у мене й другого прiзвища, як Барабаш!

– Бгате Іване! – каже Черевань, а сам аж тремтить. – Рокiв десять назад правовався б ти зо мною за се порохом та кулею. Тепер я вже не той, тiлько ж нехай враг вiзьме мою душу, коли я хочу зостаться з таким паскудним прiзвищем.

Покажу я тобi, що я не Барабаш; iду з тобою за Днiпро так, як от сиджу на конi, – з жiнкою, з дочкою i Василем Невольником, i хоч би ти, як кажеш, для отчизни кинувсь iз мосту в воду, то й я за тобою.

– Отее так по-козацьки! – сказав Шрам, да аж печаль свою забув, як побачив, що в Череваня ще не зовсiм заснуло козацьке серце. – Дай же, – каже, – руку да обiщайсь от перед Братством Сагайдачного,[61 - Киiвське церковне братство мало свою школу.

Активну участь у дiяльностi цiеi органiзацii брав гетьман украiнського козацтва Сагайдачний, який, щоб вiдстояти братство вiд утискiв з боку шляхетськоi Польщi, у 1620 р. разом з усiм вiйськом Запорозьким увiйшов до його складу.Сагайдачний – Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович (? – 1622), гетьман украiнського реестрового козацтва, талановитий полководець, вiдзначився своiми походами проти татар i туркiв.] що держатимешся за мене у всякiй долi.