До побачення там, нагорі

Аж раптом з’являеться якийсь вiйськовий, вiн iде, не повернувши голови, i, на щастя, зникае. Його поява вводить Альберта в ступор – то ж лейтенант Прадель! Ледве прийшовши до тями, вiн чуе, як з iдальнi долинае шум, смiх, крики, голоси. Все начебто нормально. Альберт зупиняеться бiля дверей кабiнету Гросжана, мацае рукою дверний одвiрок, знаходить ключ, вставляе його в замок, робить поворот, вiдкривае i вiдразу ж закривае за собою дверi. Вiн застиг спиною до дверей, як тодi, в тiй ямi вiд снаряда. Десь тут реестр.

Нi, це скорiше тонни реестрацiйних документiв… Вiд пiдлоги аж до стелi…

У банку йому часто доводилося мати справу з такими архiвами, з усiлякими етикетками та написаними синiм чорнилом iнструкцiями, що стиралися з часом. Отож йому знадобилося майже двадцять п’ять хвилин, щоб знайти потрiбнi списки. Вiн страшенно хвилювався, це було сильнiше за нього, постiйно позирав на дверi, ждав, що вони от-от вiдчиняться. Вiн навiть не уявляв, що тодi скаже…

Вже було пiв на першу, коли йому вдалося знайти три додатковi реестрацiйнi картки.

На кожнiй надписи були схожi, хоч стосувалися рiзних випадкiв. Дивно, як швидко стираються прiзвища. Минае ще двадцять хвилин. І тут вiн (як це на нього схоже!) починае сумнiватися. Так нiби його сумнiви щось змiнять… «Бери перший-лiпший», – каже вiн сам собi. Погляд постiйно бiгае мiж годинником та дверима, якi нiби наповзають i вже займають мало не всю кiмнату. А як же там Едуард? Лежить прив’язаний, сам-самiсiнький.

Майже за двадцять перша…

Перед ним – реестрацiйнi картки загиблих, родини яких ще не повiдомленi.

Список закiнчуеться 30 жовтня.

Булiве Вiктор. Народився 12 лютого 1891 року. Убитий 24 жовтня 1918-го.

Повiдомлення про смерть мае бути передане батькам у Дiжон.

У цей момент його найбiльше турбувало, як уникнути ускладнень. Альберт розумiв, що його товариш тепер повнiстю пiд його опiкою, i заради цього вiн здатен на все. Але ж все треба зробити як слiд, продумано. Бо якщо Едуардовi дати посвiдчення мертвого солдата, значить, цей солдат числитиметься живим, його чекатимуть батьки.

Вони будуть хвилюватися, розпитуватимуть, i iм зрештою вдасться все розкопати.

Альберт ухопився за голову. Що буде, коли iх звинуватять у пiдробцi та використаннi фальшивих документiв? (А заразом i якихось смертних грiхiв, про якi вони i гадки не мають.)

Альберта вже почало лихоманити. Ще перед вiйною його часом трясло вiд страху, як ото тремтять вiд холоду.