Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Коли гусари в’iжджали до Станiславова – столицi австрiйськоi Галичини (вiн був юним, елегантним лейтенантом; чи може хтось бути елегантнiшим нiж угорський гусар-лейтенант?), Пал Келемен розмiрковував не про вiйну, а насамперед про жiнок. Вiн уважав, що за iхнiм виглядом одразу можна визначити, що вони живуть у провiнцiйному мiстi: «У них бiла шкiра, а в очах виблискуе вогонь». (На противагу жителям великих мiст, чий погляд затуманений i видае втому. Вiн на цьому розумiеться!)

Лише коли дивiзiя дiсталася Галича, iлюзiя про звичайнi маневри розбилася вщент.

Дорогою назустрiч гусарам рухалися селяни та евреi, якi рятувалися втечею. У самому мiстi панували тривога i хаос. Десь зовсiм поруч, як говорили, були росiяни. Келемен занотовуе у своему щоденнику:

Ми спимо в наметах. О пiв на дванадцяту ночi – тривога: росiяни наближаються до мiста! Схоже, усi наляканi. Я швидко одягнувся i побiг наздоганяти свою чоту. На дорозi вишикувалися пiхотинцi. Гуркочуть гармати. Попереду, в радiусi п’ятисот метрiв, лунае трiск гвинтiвок.

Шум автомобiлiв посеред великоi дороги. Свiтло iх карбiдних фар освiтлюе дорогу зi Станiславова на Галич.

Я проходжу виставленi пости, перелажу через живоплiт, минаючи канави. Моя чота чекае на мене, верхи на конях, ми готовi до наступних наказiв.

Удосвiта населення потяглося з мiста. Люди iхали у вiзках, верхи, iшли пiшки. Сподiваються якось урятуватися. Намагаються забрати з собою, що можуть. На обличчях людей – знемога, пил, пiт i панiка, страшне сум’яття, бiль i страждання.

Переляканi погляди, боязкi рухи; iх охопив жахливий страх. Немов хмара пилу, що клубочиться за ними, нiяк не вiдчепиться вiд них.

Я лежу без сну бiля дороги i спостерiгаю цей жахливий калейдоскоп. Видно навiть вiйськовi фургони посеред потоку бiженцiв, а на полi помiтнi солдати, якi вiдступають, пiхота в панiцi тiкае, вибухае кавалерiя. Нi в кого немае зброi. Виснажений людський потiк тече через долину. Люди бiжать назад до Станiславова.

Те, що вiн спостерiгав, лежачи бiля дороги, було результатом одного з перших кривавих зiткнень з радянськими вiйськами, якi наступали.

Але вiн, як i решта очевидцiв, мав незначне уявлення про те, що вiдбувалося насправдi, i минуть роки, перш нiж окремi враження складуться в розповiдь, названу битвою близ Лемберга. Це виллеться в настiльки ж катастрофiчну, наскiльки несподiвану поразку для австро-угорськоi армii, i щоб зрозумiти це, не потрiбнi жоднi вичерпнi штабнi документи.