Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

До побачення! Чекаемо вас додому!

Не бiйтеся! Ми незабаром повернемося!

Ми вiдсвяткуемо Рiздво вдома з мамою!

Так, так, так, швидше повертайтеся додому!

З потяга, що вiдходить, лунае гучний спiв. Дiвчинцi вдалося розчути тiльки частину приспiву: «In der Heimat, in der Heimat, da gibt’s ein Wiedersehen!» [5 - «Вдома, вдома ми побачимося знов!»]

А потiм потяг зникае в нiч. Лiто. Тепло.

Ельфрiда схвильована. Стримуючи сльози, вона повертаеться додому. Дорогою вона тримае перед собою руку, яку iй потиснув солдат, наче та тепер особливо цiнна i дуже крихка.

Пiднiмаючись погано освiтленими сходами на Альтi-Банхофштрассе, 17, вона крадькома цiлуе цю руку.

3

Середа, 12 серпня 1914 року

Володимир Лiттауер бачить загибель Маргграбови

І це вiйна? Лiтне сонце з’являеться над сiльською iдилiею. Вiн бачить доглянутi селянськi двори, складенi з каменю, ошатнi села. Бачить широкi поля, копицi сiна, невеликi гайки.

Бачить блискучу гладь озер i м’якi обриси пагорбiв. Вони повiльно iдуть верхи вздовж вузькоi, звивистоi дороги, посипаноi гравiем. Над колоною майорять червонi, жовтi та блакитнi флюгери.

Романтична картина: «Гусари на тлi пасторального пейзажу». Лиш одне дивно. Нiде не видно жодноi живоi душi. Але поки нiчого й не вiдбуваеться, принаймнi нiчого серйозного. Ще не зовсiм розвиднiло, i в сутiнках пiхотинцi, якi йдуть поруч з ними, натрапили на когось, кого вони помилково вважали нiмецькими солдатами.

Почулася стрiлянина, i знову все стихло.

За кiлька годин ескадрон гусарiв, у якому служив Володимир Лiттауер, опинився у Схiднiй Пруссii. Кордоном тут була лише мiлка канава, де можна було побачити стовп з нiмецьким гербом, що лежав у травi. Метою операцii було невелике нiмецьке мiстечко Маргграбова. Вони з цiкавiстю розглядали будинки, повз якi проiжджали. Вони порожнi. У деяких з них був накритий снiданок, його облишили, не доiвши.

Їжа була ще гарячою.

Володимир Станiславович Лiттауер – корнет росiйського гусарського полку, 1-го Сумського. Вiн народився на Уралi, вирiс у Санкт-Петербурзi, батько його був заможним заводчиком. Тривае другий рiк його служби в армii. Вiн самовпевнений, зарозумiлий, розумний, i досi його життя було безжурним. (Єдине, через що вiн переймався, так це те, що вiн виглядае значно молодше у своi двадцять два роки.