Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

45

Середина квiтня 1915 року

Лаура де Турчинович бачить, як солдат iсть апельсин в Сувалках

Епiзод з апельсином вразив ii. Можливо, ii реакцiя викликае подив, адже Лаура встигла побачити так багато страшного. Але швидше за все справа саме в тому, що за останнi мiсяцi вона пережила забагато: кожна людина мае свiй лiмiт сил. Вона невтомно працювала то над одним, то над iншим – не лише зi щирого бажання допомогти. Нi, вона усвiдомлено так спиняла демонiв у власнiй душi: «Я була зайнята щохвилини, iнакше я збожеволiла б!»

Минуло майже два мiсяцi вiдтодi, як нiмцi вдруге вступили в Сувалки.

Лаура де Турчинович та ii дiти опинилися не по той бiк фронту без можливостi виiхати.

Найжахливiшим був, звiсно, тиф. Через хворобу одного з п’ятирiчних близнюкiв вони змушенi були залишитися на мiсцi, замiсть того щоб утiкати вiд ворога, який наступав. А потiм i другий хлопчик захворiв на тиф. Вона мало не втратила iх.

Я перетворилася на машину: всi ночi безперервно чергувала бiля лiжка хворих: як шкода було на них дивитися! Крихiтнi сiрi тiнi моiх дорогих хлопчикiв! Вони безупинно марили, тiльки голоси iх лунали дедалi слабше.

Кожна нiч означала битву зi смертю.

В один з таких довгих днiв неспання i тривоги Лаура помiтила «дикувату, блiду, дивну жiнку» i лише згодом зрозумiла, що бачить власне вiдображення в дзеркалi. А коли хлопчики нарештi, усупереч всiм очiкуванням, почали одужувати, пiсля тритижневоi боротьби за життя, захворiла шестирiчна донька. І тривога, виснажливий бiль – усе почалося знову.

Тим часом зiйшов снiг. Настала весна.

Нестача iжi стала вiчним прокляттям. Запаси, зробленi на початку вiйни, були з’iденi. Багато чого було вкрадено нiмецькими солдатами чи конфiсковано iх керiвництвом. Залишалися ще борошно, варення, макарони, великi й жорсткi, i чай, а також прихована картопля, якоi було небагато. (Нiмцям не вдалося знайти одну з ii схованок: усерединi дивана). На щастя, у неi ще були грошi, але i вона, i ii слуги не завжди могли щось на них придбати.

Інодi iй удавалося прикупити чорного хлiба, iнодi – нi. (Інодi купували дрова: адже будинок стояв увесь вимерзлий). Картоплю та яйця продавали за нечуваними цiнами.

Як радiсно було, коли вона купила п’ять живих курей! Їх замкнули в колишнiй бiблiотецi, i вони сидiли на засмiчених книжкових полицях, рилися на пiдлозi в пошуках iжi, гидили на книги, але все це ii не турбувало: книжковi томи втратили для неi будь-яке значення.