Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

у нього управителем канцелярii генерал-губернаторства став Дмитро Бантиш-Каменський, якого князь заохочував до написання iсторii Украiни.

Бантиш-Каменський при допомозi Репнiна зiбрав та систематизував значний матерiал, на основi якого видав «Історiю Малоi Росii». Репнiн пiдготовкою й публiкацiею цiеi працi фактично дав свою вiдповiдь на «iсторiографiчний виклик» iмперського Петербурга. Адже при «вписаностi» в загальноросiйську схему iсторii «Історiя Малоi Росii» показувала особливостi украiнських земель, передусiм Гетьманщини.

При цьому велика увага зверталася на козацтво як на феномен, що утвердився на цих землях.

При написаннi «Історii Малоi Росii» Бантиш-Каменський широко використовував козацьку лiтературу, в т. ч. «Історiю русiв». З неi вiн черпав не лише фактаж, а й оцiнки тих чи iнших подiй.

Дмитро Бантиш-Каменський

Звiсно, в своему наративi Бантиш-Каменський не мiг оминути особу Сагайдачного. Спочатку вiн дае йому таку характеристику, намагаючись говорити про рiзнi сторони дiяльностi козацького гетьмана – як позитивнi, з його точки зору, так i негативнi.

Пiд 1606 р. Бантиш-Каменський зазначае: «Тодi козаками був обраний Петро Конашевич, прозваний Сагайдачним, простого походження, але великий духом, розуму надзвичайного, хоробрий, бадьорий, енергiйний, малослiвний, ворог розкошi, жорстокий, нестримний, який проливав кров за найменшi злочини, непомiрний у чуттевих насолодах, якi прискорили його смерть.

Вiн зброею своею нанiс страх i спустошення майже у всiх турецьких i татарських мiстах, що лежали бiля Чорного моря, переслiдував туркiв до стiн самого Стамбулу; перемогами своiми налаштував полякiв проти себе i Порту Османську проти Польщi»[54 - Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетьманства. – К., 1993. – С. 106 (тут i далi переклад з росiйськоi автора).].

Д. Бантиш-Каменський. «Історiя Малоi Россii».

Обкладинка книжки. 1822 р.

У цiй характеристицi Сагайдачного Бантиш-Каменський спирався на польського автора Якова Собеського, учасника Хотинськоi битви. Загалом же автор, розповiдаючи про iсторичнi подii, допускав неточностi. Сумнiвно, що в 1606 р. козаки обрали Сагайдачного гетьманом. Також далi в «Історii Малоi Росii» говориться, що вiн у 1612 р. взяв Кафу, звiльнивши там християнських невiльникiв. Як вiдомо, ця подiя сталася в 1616 р.