Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

Натомiсть веде мову про його благочестя, вдаючись до поширення вигадок. Розповiдае, нiби Сагайдачний в останнi роки свого життя став ченцем: «…великий муж цей, вiрний по гроб клятвами своiми, полишив земну велич, славу свiту, щоб посвятити себе справам мiцнiшим, що ведуть до вiчностi, прийняв чернецтво, заспокоiв совiсть, але i в скромнiй обителi продовжував служити вiтчизнi: вiдновив власними коштами Киево-Братський монастир, у якому перебував, а також мiсцеве училище…». І «кiнчив з честю в 1622 роцi славне життя»[58 - Там само.

– С. 110.].

Бантиш-Каменський, використовуючи «Історiю русiв», стверджуе, що саме Сагайдачний першим iз козацьких провiдникiв почав писатися гетьманом запорiзьким. При ньому поляки не могли гнобити украiнцiв (малоросiян). Тодi ж i «притихла унiя»[59 - Там само.].

Ще одним великим наративом iсторii Украiни, який з’явився невдовзi пiсля згадуваноi роботи Бантиш-Каменського, стала «Історiя Малоросii» Миколи Маркевича (1804—1860). У 1842—1843 рр. вiн випустив цю роботу в п’яти томах.

Правда, лише першi два томи були авторським викладом iсторii, три ж останнi – це збiрники документальних матерiалiв. При написаннi своеi працi Маркевич переважно використовував «Історiю русiв», а також «Історiю Малоi Росii» Бантиш-Каменського.

Представлений Бантиш-Каменським в «Історii Малоi Росii» образ Сагайдачного подавався у дусi росiйськоi iмперськоi iсторiографii. При описi його дiяльностi акцент робився на боротьбi козацького гетьмана проти туркiв i татар.

Вказувалося на пiдступи полякiв щодо нього й козакiв. Водночас засуджувався похiд Сагайдачного на Московiю.

Звiсно, Маркевич не мiг обiйти особу Сагайдачного, про якого вiн говорить у першому томi своеi працi[60 - Маркевич Н. История Малороссии. – М., 1842. – Т. 1. – Глава VIII.]. Однак чогось нового про нього вiн практично не сказав. Як i в «Історii русiв», говориться, що Сагайдачний почав називати себе гетьманом – причому обох берегiв Днiпра. Також iнформацiю з цiеi книги використовував Маркевич при описi походiв Сагайдачного на туркiв i татар.

Проте, на вiдмiну вiд «Історii русiв» Маркевич все ж чимало уваги придiляе походу Сагайдачного на Московiю. Тут вiн переважно черпае матерiал у Бантиш-Каменського. Правда, на вiдмiну вiд останнього, iсторик намагаеться виправдати козацького гетьмана. Говорить, що пiд час цього походу Сагайдачний був союзником Польщi й, вiдповiдно, чесно виконував союзницькi зобов’язання.