Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

Адже вiн, радше, представляв козацьку верхiвку. До того ж iшов на спiвробiтництво iз владою Речi Посполитоi. А це, безперечно, в очах украiнських радянських iсторикiв було чималим «грiхом». Ще бiльшим «грiхом» для них був похiд Сагайдачного на землi Московii в 1618 р., про що вони, як правило, волiли мовчати.

Показовим е образ козацького гетьмана, представлений у «Історii УРСР», що вийшла у восьми томах i десяти книгах. Окрiм того, це видання побачило свiт росiйською мовою в десяти томах. Причому росiйськомовне видання було бiльш повне i виглядало краще.

Зрештою, такий пiдхiд можна зрозумiти. У Радянському Союзi (особливо в перiод «розвинутого соцiалiзму») все росiйське i росiйськомовне мало виглядати краще вiд культурноi продукцii iнших народiв «соцiалiстичноi вiтчизни».

Згадана «Історiя УРСР» була радянським гранд-наративом iсторii Украiни. Тут подавався «марксистсько-ленiнський погляд» на подii минулого, де головний акцент робився на соцiально-економiчних процесах i класовiй боротьбi.

Також велика увага придiлялася проявам «дружби украiнського й росiйського народiв», прагненню украiнського народу приеднатися до братiв-росiян.

У такiй схемi iсторii Сагайдачному не могло бути придiлено багато уваги. Переважно говориться про його боротьбу проти туркiв. Буквально одним абзацом йшлося про здобуття ним Кафи в 1616 р. Висловлювалася думка, що це, мабуть, був найбiльший морський похiд козакiв. «… козацький флот, – зазначаеться у цьому виданнi, – пiд проводом гетьмана Сагайдачного здобув i спалив цю турецьку твердиню, символ панування Османськоi Порти на пiвнiчному узбережжi Чорного моря, i визволив з полону кiлька тисяч бранцiв»[96 - Історiя Украiнськоi РСР: у 8 т.

, 10 кн. – К., 1979. – Т. 1, кн. 2. – С. 243.].

Далi в цiй роботi спецiально пiдкреслюеться, що Сагайдачний вiдстоював iнтереси козацькоi старшини й нехтував, вiдповiдно, iнтереси народних мас, «жив у згодi з панами». За це й козацькi низи скинули його з гетьманського становища, обравши на його мiсце Якова Бородавку.

Цiкавою була логiка радянських iсторикiв, якi сповiдували класовий пiдхiд. Якщо спiвпраця Сагайдачного з владою Речi Посполитоi – це негатив, то така ж спiвпраця з московською владою – позитив. Словом, доводилося вiдступати вiд класового пiдходу, коли поставало питання iнтересiв Росii.

Звiсно, про похiд козакiв, очолюваних Сагайдачним, на землi Московii в 1618 р. мова не йшла. Зате говорилося, що козацький гетьман у 1620 р.