Галицька сага. Ante bellum

Нарада iз воеводами, запланована на п’ятнадцяте червня, була першим пунктом цього плану.

Смерть Бронiслава Перацького остаточно перекреслила цi плани, як i знищила тi маленькi паростки довiри, якi ще були у мiсцевоi полiцii. Тепер же доля заарештованих оунiвцiв була незавидною.

Упродовж тижня пiсля вбивства усi, хто так чи iнакше виявився причетний до нього, опинилися у тюрмах – вiд Львова до Варшави та Данцига. Для цього десь на пiвночi у бiлоруських лiсах у мало кому вiдомому мiстечку Береза-Картузька колишнi казарми росiйського Сто п’ятдесят першого П’ятигорського пiхотного полку спiшно перебудовувалися для прийому перших противникiв правлячого режиму.

Хоч iз самого початку у Варшавi було вирiшено, що перебування у таборi не повинно тривати бiльше двох мiсяцiв, його перший комендант, iнспектор познанськоi полiцii Ян Греффнер, вирiшив не звертати увагу на такi дрiбницi. В’язнiв, яким «пощастило» першими переступити ворота iзоляцiйного табору, зустрiли голi стiни колишнiх казарм, де не було навiть звичайних нар – про них адмiнiстрацiя вирiшила подумати пiзнiше.

Серед цих «пiонерiв» був i Роман Шухевич. Його арештували через три днi пiсля вбивства Перацького – строк досить малий, щоб втекти кудись далеко, але водночас достатнiй, щоб замести всi слiди. Оскiльки проти нього полiцiя не мала достатнiх доказiв причетностi до вбивства мiнiстра, Шухевича вiдправили до нововiдкритого концтабору, адже туди саме вiдправляли таких, якi були «без достатнiх доказiв вини».

Дивно, але саме це i врятувало Романа Шухевича вiд того, що вiн не зайняв мiсце поруч iз усiма iншими: на судi вiн виступав лише як свiдок.

Такий стан на землях Галичини – найважливiшому напрямку роботи – не мiг не непокоiти Головний Провiд ОУН, тому наприкiнцi лiта Євген Коновалець зiбрав своiх людей. За вiкном досить ошатного будинку у Швейцарських Альпах вiдкривався чудовий вид на недалекi гори. Десь там, значно пiвденнiше, уже у Францii, височiв величний Монблан, але звiдси його не було видно, як i не було бажання говорити про щось iнше, нiж те, що i привело iх сюди.

Євген Коновалець вирiшив провести збiр не в самiй Женевi, де за ними можна було спокiйно спостерiгати, а вибрав невеличке мiстечко на самому французькому кордонi. Тут, у курортнiй мiсцевостi, можна було водночас загубитися серед численних вiдпочивальникiв i мати бiльше шансiв виявити, коли за тобою слiдкують.