Галицька сага. Ante bellum

На недавньому з’iздi Центрального Союзу Украiнського Студентства його обрали президентом, а вже у цiй якостi став секретарем у Проводi Украiнських Нацiоналiстiв, фактично, його, Євгена Коновальця, особистим секретарем. Голова ОУН довiряв йому дедалi бiльше, навiть попри свое не надто шанобливе ставлення до молодi.

Дмитро Андрiевський був майже ровесником Коновальцю, i той вiдносив його до «старикiв». Вiн хоч i не мав такого «послужного» списку, як Рiко Ярий чи навiть Барановський, все ж був серед засновникiв ОУН i вiдповiдав за зовнiшню розвiдку.

За влучним висловом Коновальця, Андрiевський тримав руку на пульсi усiеi Європи.

Андрiй Мельник прибув до Швейцарii останнiм i майже випадково. Свого часу вiн познайомився iз люксембурзьким князем Фелiксом, коли той приiжджав на Галичину на запрошення Митрополита Андрея. Вражений прийомом князь запросив Мельника до себе, i ось той уже повертав додому. Дорогою вiн просто не мiг не вiдвiдати свого свояка – вони з Євгеном Коновальцем одруженi на рiдних сестрах.

Крiм того, саме Мельник, хоч офiцiйно i не належав до керiвництва ОУН, на прохання свояка привiз iз Галичини найсвiжiшi новини.

Саме до нього першим i звернувся Євген Коновалець:

– Андрiю, нам цiкаво послухати саме вiд тебе про становище Органiзацii на Галичинi. Тим бiльше що нiхто iнший це не зробить.

На вiдмiну вiд iнших, що прийшли з портфелями i поклали перед собою теки з паперами, Андрiй Мельник не користувався жодними записами: проживаючи на окупованiй Галичинi, вiн навчився покладатися лише на свою пам’ять, а вона його нiколи не пiдводила.

– Ми з тобою вже говорили про це у мене вдома, але прошу повторити для iнших!

– Так, Євгене! Ти правий! – згодився Мельник. – Весь Крайовий Провiд розкиданий по тюрмах чи не по всiй Польщi. Робота Проводу паралiзована.

– Насамперед скажи, чому наш категоричний наказ згорнути заплановану акцiю так i не був виконаний.

– Та тому, що молодь просто не встигла це зробити! – вiдказав Мельник.

 – Бандера отримав телеграму увечерi тринадцятого червня; було вирiшено вiдправити до Варшави молодшого Шухевича зранку наступного дня, але до Романа дiйшла звiстка про арешт Крайового Провiдника. Гадаючи, що полiцiя вийшла на його слiд i виконавцi атентату вже арештованi, Шухевич до столицi не поiхав. Хто ж знав, що арешт Бандери був лише превентивним?

Присутнi слухали Мельника не перебиваючи.