Галицька сага. Тінь незалежності

Щоправда, до самого двiрця треба було ще добратися, а це добрих десять кiлометрiв вулицями незнайомого мiста (нi десятник, нi його стрiльцi добре Львова не знали).

Але спочатку iм довелося вiдбити залiзничну станцiю Персенкiвка i радiотелеграф у Козельниках. В останньому випадку iхне просування затрималося на добрих двi години. Польська залога захищалася з упертiстю приречених, видно, сподiваючись на пiдмогу, яку запросили ще на початку бою. Коли ж ii так i не дочекалися i з вiсiмнадцяти оборонцiв в живих залишилося лише трое, поляки нарештi вивiсили бiлий прапор.

Здачу в полон приймав особисто Осип Букшований.

– Я захоплений вашою мужнiстю i вiдвагою, – сказав вiн польському офiцеровi з нашивками поручника.

Зрештою, це було чи не единим, чим рiзнилися мiж собою украiнцi з поляками. Це – i бiлi бляшанi орли замiсть тризуба.

– Поручник Януш Косiковський! – представився поляк.

– Хорунжий Томаш Вiхура! Шереговий Пiотр Недзельський! – повiдомили про себе iншi двое полонених.

– На знак поваги до вашоi мужностi я вiдпускаю вас, – повiдомив Осип Букшований. – Ви можете йти, але маете дати менi слово честi, що бiльше нiколи не пiдете зi зброею проти нас. У противному разi я не буду таким шляхетним!

Подумавши трохи, спочатку поручник, а за ним i його пiдлеглi заприсяглися своею честю бiльше не воювати проти украiнцiв. З цим полякiв i вiдпустили, а сотня стрiльцiв, втративши у боях шестеро товаришiв, продовжила свiй шлях.

Про те, що ситуацiя у мiстi була не на користь украiнцiв, стрiльцi зрозумiли тодi, коли бiля трамвайного депо iх догнав iнший наказ.

Ознайомившись iз наказом, майор Осип Букшований спересердя, зовсiм не по-вiйськовому, вилаявся:

– Насеру матерi!

На нiмi запитання пiдлеглих вiн спромiгся лише пояснити, що Головний двiрець важливiший, анiж навiть Цитадель, яка височить над середмiстям.

Але майор Букшований насамперед був вiйськовим i накази не обговорював. Вiн одразу повернув сотню вправо, де серед порослих деревами схилiв трiскотiли поодинокi пострiли, котрi iнколи переривалися потужною кулеметною чергою.

Так десятник Федiр Мороз замiсть того, щоб вiдбити у полякiв двiрець i тим самим перешкодити безперебiйному прибуттю до мiста польського пiдкрiплення, пiшов на штурм Цитаделi.