На нашем сайте вы можете читать онлайн «Галицька сага. Примара миру». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Галицька сага. Примара миру

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
Краткое содержание книги Галицька сага. Примара миру, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Галицька сага. Примара миру. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923–1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби…
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном…
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
Галицька сага. Примара миру читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Галицька сага. Примара миру без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вона на мить замовкла i закiнчила свою думку:
– Тобто до всього!
Ольга спостерiгала за таким знайомим i водночас чужим мiстом. У неi склалося враження, що у Львовi стало менше украiнства, нiж його було за Австрii, хоч i тодi було годi зустрiти хоч якусь вивiску рiдною мовою, лише нiмецькi, польськi й жидiвськi. Тепер же лишилися самi польськi вивiски. Можливо, десь на бiчних вуличках i зустрiчаються жидiвськi написи, але навряд чи украiнськi. Львiв перестав бути мiстом для украiнцiв, як того i хотiли у Варшавi.
Вгадавши думки сестри, Северин нахилився i тихо сказав:
– Завтра познайомлю тебе з однiею людиною. Хотiв сьогоднi, але тобi треба вiдпочити з дороги.
Ольга зовсiм не здивувалася таким словам брата, тiльки кивнула головою. Зрештою, не лише для прожиття на батькiвщинi вона повернулася до Львова.
Людиною, яка наступного дня постукала у дверi квартири на тихiй тiнистiй вулицi, був студент правничого факультету Львiвського таемного украiнського унiверситету Антiн Крезуб.
– Ви до мене? – запитала Ольга, побачивши у дверях незнайомого худорлявого чоловiка.
– Так, панi Ольго! Наш спiльний знайомий Петро Бакович наполегливо рекомендував з вами зустрiтися, – вiдповiв невiдомий.
Ольга зрозумiла, що це не звичайний вiзит ввiчливостi, тому пропустила гостя у квартиру. Вона провела до кiмнати, котру iй вiдвела Стефа i де вона жила протягом трьох рокiв.
– Прошу сiдати! – запросила Ольга i, коли невiдомий вмостився у крiслi, поцiкавилася: – З ким маю честь?
– Називайте мене Антiн Крезуб. Очолюю вiддiл розвiдки Начальноi команди.
– Так, менi повiдомили про вас! – вiдповiла Басараб i, побачивши здивоване обличчя прибульця, виправилася: – Ну, не про вас особисто, але… про вас.
– Зрозумiло! Я довго не буду вас затримувати, панi Басараб. Скажу лише, що ваша робота в амбасадi високо оцiнена Головним Командантом Украiнськоi Вiйськовоi Органiзацii. Природно, ми зацiкавленi у тому, щоб наша спiвпраця тривала й надалi.
– Що конкретно вас цiкавить? – запитала Ольга.
Вона вже була готова до новоi роботи.











