На нашем сайте вы можете читать онлайн «Настане день, закінчиться війна…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Настане день, закінчиться війна…

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
Краткое содержание книги Настане день, закінчиться війна…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Настане день, закінчиться війна…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.
Настане день, закінчиться війна… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Настане день, закінчиться війна… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Рекрути всiлися на лавках по четверо. Теодору випало сидiти з Вiхтем, румуном i невiдомим пихатим юнаком, що гидливо ставився до всього: i до того, що довелося братися за поручнi, i до не зовсiм чистого одягу рекрутiв. Вершиною його ставлення стало те, що перед тим як сiсти на лавку, вiн пробурмотiв «Пся крев!», вийняв з чемодана бiлу тканину i сiв на неi.
– Звiдки тут румуни? – запитав Теодор Дмитра.
– Менi розповiдали, що наш полк единий у цiсарствi, де служать румуни, русини i поляки. Найбiльше румун.
Теодор здивовано подивився на нього. Дмитро засмiявся.
– Жартую, жартую. Потяг чекали.
– А ти, друже, звiдки? – звернувся до поляка Теодор.
Той зневажливо оглянув його i вiдказав:
– Драп пану не товариш!
– Недалеко звiдси, – вiдповiв замiсть нього Вiхоть. – Село Любича Королiвська.
– Любича Крулевска, – гордо поправив поляк.
– Ну Адам то Адам. Добре, що не Єва, – вiдказав Вiхоть.
У цей момент вагон штовхнуло, i поiзд поволi рушив. Теодор з Дмитром перехрестилися.
– З Богом! – тихо сказав Вiхоть. – Ти бував у Львовi?
– Два рази, – вiдповiв Засмужний. – А ти?
– Жодного.
– Тепер будемо там довго.
Поiзд проiжджав повз знайомi села. Теодор з сумом дивився на мiсцевiсть, якою вiн неодноразово проiжджав ранiше. Коли тепер доведеться знову побачити цi мiсця?!
Поiзд злегка покачувало.
Дорога до Львова зайняла двi години. Через станцiю Пiдзамче i Клепарiв вони доiхали до щойно збудованого вокзалу. Незвичним для Теодора, та й iнших украiнцiв та й румунiв, було величезне ажурне перекриття перонiв. І взагалi чимось неймовiрним стало електричне освiтлення.
Рекрутам не дали можливостi милуватися довго. Їх швидко вишикували в колони по чотири, причому «нерозлучнiй» четвiрцi випало крокувати у першому рядi.
І колона рушила. Йти довелося крiзь частокiл електричних стовпiв, якi ще не свiтили. Напевне, вночi це виглядало вражаюче. Численнi пасажири i просто перехожi з цiкавiстю дивилися на цю рiзношерсту масу, що незабаром мала стати струнким вiйськом. А рекрути думали лише про едине: лише б швидше добратися до мiсця призначення.










