Настане день, закінчиться війна…

Йшли невiдомими вулицями, час вiд часу повертаючи на боковi вулицi. Зовсiм не знаючи Львова, Теодор Засмужний невдовзi взагалi загубився у закутках мiських вулиць. Йому здавалося, що йдуть вони вже дуже довго i ця дорога не скоро закiнчиться. Яке ж було його здивування, коли пiсля чергового повороту вони зупинилися перед величезною брамою, яка, проте, одразу вiдчинилася, i колона новобранцiв вступила на великий плац, з трьох сторiн оточений довгими приземистими будiвлями. Унтер-офiцери швидко вишикували колону перед входом у добротний триповерховий будинок.

Теодору Засмужному випало стояти у першому ряду справа. Невдовзi офiцери заметушилися, заспiшили зайняти мiсця справа вiд чотирикутникiв новобранцiв. Поруч Теодора став той самий унтер-офiцер, який прийняв його ще у Равi-Руськiй.

Всi щось чекали. Погляди офiцерiв були повернутi до дверей будинку. Невдовзi вони вiдкрилися, i на плац вийшли два офiцери, судячи з усього, командири.

При iхнiй появi прибулi з рекрутами вiйськовi виструнчились.

На вiдмiну вiд вже звичноi Теодору форми, на офiцерах було не кепi, а чорний шолом з золотим гребенем. Крiм того, на боковинах гребеня був рельефний малюнок, що зображав лева. На лобовiй частинi крiпилася блискуча емблема у виглядi державного герба – двоголовий орел. До боковин шлему крiпився позолочений ремiнь.

На грудях офiцерiв красувалися численнi ордени.

– Хто це такi? – запитав Теодор унтер-офiцера.

– Тихо! – прошипiв той. – У строю не розмовляти! – А потiм додав: – Командир нашого полку.

Полковник Адольф Фрайгер Гауер фон Еренберг.

– Рекрути! – гучним голосом сказав полковник. – Вам випала велика честь: служити у прославленому Дев’ятому Галицько-Буковинському полку ерцгерцога Альбрехта. Ви повиннi виправдати високе довiр’я, що його вам надали. Наш полк iснуе з 1682 року i брав участь у двадцяти вiйнах. І ми зробимо все, щоб ви були гiдними високого звання драгуна Дев’ятого полку.

Зараз ви рiзнi – румуни, русини, поляки. Вас об’еднуе лише таке-сяке знання нiмецькоi мови i навички поводження з конями.

Вже дуже скоро ви повнiстю переродитесь. Зараз пiд наглядом унтер-офiцерiв ви пiдете у лазню, де ви змиете з себе усе, що зв’язувало вас з цивiльним життям. Гершафтен! Виконуйте, а то я не можу спокiйно дивитися на цей цивiльний набрiд!

Унтер-офiцери знову заметушилися. Кадет, що стояв поруч Теодора, скомандував «Rechts» i повiв двадцять чоловiк у напрямку до одинокоi одноповерховоi споруди.