Настане день, закінчиться війна…

Картина, що постала перед ним, одразу ж вивiтрила увесь романтичний настрiй. Бiля протилежноi стiни трое чоловiкiв притиснули молоду панянку, яка з останнiх сил пробувала кликати на допомогу.

Але байдужi вiкна навкруги не вiдповiдали.

Швидко зорiентувавшись, Засмужний крикнув: «Pusccie ja!»[14 - Вiдпусти ii! (пол.)] i вийняв з пiхов шаблю.

Поява новоi людини, до того ж вiйськовоi, до того ж озброеноi, стала для нападникiв повною несподiванкою. Вони застигли в нерiшучостi. Видно, тверезо оцiнивши ситуацiю, цi трое зрозумiли, що зараз не мають нiяких шансiв.

– Wynos sie stad![15 - Забирайтеся звiдси! (пол.)] – строго наказав вiн.

Нападники залишили бранку i розбiглися врiзнобiч, щоб не потрапити незнайомцевi на вiстря шаблi. Вже вибiгаючи, один з них прошипiв: «Psia krew![16 - Дiдько! (пол.)]»

Але Засмужний вже не звертав на це уваги. Вiн засунув шаблю назад у пiхви, пiдiйшов до переляканоi дiвчини й усмiхнувся.

– З вами все гаразд? – поцiкавився.

Дiвчина пiдвела очi на свого рятiвника, спробувала i собi усмiхнутися.

– Так, дякую, – ледве промовила.

– Вам допомогти?

– Нi, дякую, зi мною все гаразд.

Вона ступила крок, але нога сама пiдвернулася, i дiвчина впала б на землю, якби Теодор не пiдтримав ii.

– Нi, все-таки я допоможу вам, – вирiшив вiн. – Де ви живете?

– Неподалiк, на вулицi Панськiй.

Назва вулицi не говорила Теодоровi нiчого. Це зрозумiла i дiвчина.

– То ви заблудилися? – Їй стало весело.

Вона одразу, якось миттево, змiнилася, страх покинув ii.

– Що ж, пiшли, мiй смiливий драгуне!

До вулицi Панськоi дiйсно було недалеко, можна добратися за п’ять хвилин, але вони йшли повiльно, не спiшачи. Дорогою Теодор дiзнався, що звати чарiвну незнайомку Стасею i iй «уже дев’ятнадцять рокiв».

– А хто це був за пан, з ким я зiткнувся? – запитав Теодор.

На це запитання Стася не вiдповiла, лише послабила руку. Теодор вiдчув це i зрозумiв, що вiдповiдати на нього дiвчинi не хочеться.

– Це був Генрiк Владимирський, подаючий надii скрипаль, – сказала вона.

– Це ваш… наречений? – поцiкавився Засмужний.

– Так хочуть моi батьки, – була вiдповiдь.

Зрозумiвши, що ця тема для дiвчини болюча, Теодор вирiшив до неi не повертатися.

На них звертали увагу. Високий красивий драгун i тендiтна юна панянка були чудовою парою.