Настане день, закінчиться війна…

Зрештою, i на нього озиралися. Найбiльше молодi панянки. Вони, видно, мали мiнiмальнi уявлення про роди вiйськ загалом i про кавалерiю зокрема. Серед усiх вiйськових драгуни стояли на найвищому щаблi, а красивi драгуни були поза конкуренцiею. До таких належав i Теодор. За цих пiвроку вiн змужнiв, став кремезнiший. Дослухавшись поради лейтенанта, Теодор вiдпустив вуса, i тепер вони додали до його образу мужностi. Взагалi форма, яку носили драгуни, була красива i практична, а шабля додавала деякого шарму. На головi Теодора було крапове кепi без козирка з двома жовтими гудзиками i кокардою, на якiй була вирiзана монограма FJI.

Повiльно прямуючи вулицею, час вiд часу вiддаючи честь зустрiчним офiцерам, Теодор Засмужний вийшов на площу Фердинанда, посерединi якоi стояв пам’ятник Адаму Мiцкевичу. Як розказували «старожили» казарми, ще рiк тому на цьому мiсцi стояла фiгура Матерi Божоi, але ii посунули, щоб звiльнити мiсце для пам’ятника польському поету. Зараз всiма улюблена фiгура стоiть осторонь, скромно загубившись мiж деревами.

Позаду почувся характерний дзенькiт: то Теодора обганяв електричний трамвай.

Вiн провiв його поглядом, подумав, що не грiх проiхатися ним на зворотному шляху.

Будинок на протилежному кiнцi площi весь був у риштованнi. Це над двома наявними поверхами люкс-готелю «Жорж» добудовували ще два.

Теодор Засмужний повернув вправо i вийшов на iншу широку вулицю. Це була Академiчна, менш вiдома i велична, нiж попередня, але така ж широка i красива.

Так, розглядаючи незнайоме йому мiсто, драгун повiльно крокував тротуаром. Через деякий час йому набридли широкi вулицi, i вiн звернув у першу ж вуличку. Звернув – i невдовзi переконався, що зробив дурницю. Пiсля чергового повороту вiн зрозумiв, що заблудився. Теодор зупинився в нерiшучостi, озираючись по сторонам. Але людей поблизу не було, вуличка, на яку вiн потрапив, була вузька i безлюдна. Засмужний навiть не пiдозрiвав, що у центрi Львова iснують такi вулички.

Враз у якомусь провулку неподалiк вiн почув невизначений шум. Там були люди, i вони про щось розмовляли. Теодор заспiшив на голоси.

Звертаючи з вулицi у провулок, вiн зiткнувся з молодим гарно вбраним чоловiком, який стрiмголов вибiг на вулицю, заледве не збивши його. Теодор не встиг задати тому потрiбне йому запитання, як за бiгуном аж курява пiднялася. Заiнтригований побаченим, Теодор зайшов у невеликий внутрiшнiй дворик.