Отроки княжича Юрія

Глiб знову поклонився.

– Батьку, поясни! – Юрiю не сподобалося, що його неначе не помiчають. – Якщо ти вирiшив назначити Глiба воеводою, навiщо закликав мене?

– Глiб твiй соцький, тому ти маеш знати.

– Звiдки така несподiванка?

– Менi повiдомили, що Лешек вiдправив нам навздогiн свое вiйсько. Нагнати нас не наздожене, але кровi попсуе. Городища повиннi стати для них заслоном. До мене доходили недобрi чутки про воеводу Щекотiва. Нiякоi органiзацii оборони! А Глiб з цим впораеться. Твое завдання: не пропустити полякiв на Львiв.

– Зроблю, князю! – вiдповiв розчулений Глiб.

Виходило, що iз завтрашнього дня вiн повним правом мiг iменувати себе воеводою. Непогано, як для незаконно народженого! На його щастя, князь Лев не переймався подiбними дрiбницями. На перше мiсце вiн ставив вiйськовi здiбностi, але не походження. У цьому Лев наслiдував свого батька князя Данила, для якого походження також не мало нiякого значення, тим бiльше що благороднi з народження бояри фактично так i не признали його княжу владу.

– У тебе е до мене запитання? – спитав Лев.

– Лише одне. Що е такого, чого я не знаю, але знати мушу?

– На все про все до зустрiчi з поляками у тебе три днi.

– Зроблю! – знову повторив Глiб, i в його голосi не було й краплi невпевненостi.

II

Вже наступного дня впевненостi у Глiба поменшало. Новоспечений воевода критично оцiнив стан укрiплень ввiреного йому городища i зрозумiв, що вiдпочити вiн зможе лише пiсля навали полякiв, якщо тiльки зможе ii вiдбити.

Побудований на пологому схилi гори Щекотiв виявився погано захищений вiд можливих нападiв. Найнеприступнiшою була пiвнiчна сторона, до якоi майже притул пiдступали непрохiднi болота, що тягнулися не на одну версту. Правда, зараз ця обставина мало чим допомагала: стояла люта зима, болото замерзло i ворог мiг пiдiйти кригою пiд саму стiну городища. Ще бiльш плачевною Глiб знайшов пiвденну сторону. При бажаннi можна було легко захопити укрiплення саме звiдси, адже над ним височiла гора, з якоi воно виглядало, як спецiально побудована для обстрiлу мiшень. Та й розмiрами Щекотiв не мiг похвалитися: мав овальну форму приблизно сорок на тридцять сажнiв?,[10 - Сажень – давньоруська мiра довжини. Дорiвнювала 2,1336 метра.] оточений високим частоколом.

Фактично Щекотiв був звичайним дитинцем, який оточували мазанки залежних вiд воеводи холопiв. У самому центрi городища стояв невеликий будинок воеводи, оточений житлами його пiдлеглих.