На нашем сайте вы можете читать онлайн «Без козиря (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
Краткое содержание книги Без козиря (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Без козиря (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Панч) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
Без козиря (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Без козиря (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Людським ходком
Ілько сьогоднi вперше йшов працювати пiд землю i тому трохи хвилювався. Мати в рiдкому кулешику ловила ложкою картоплини й пiдсовувала iх Ільковi.
– На цiлий же день iдеш. Та не дуже там хоч надривайся.
Але Ілька бiльше хвилювало те, що вiн пiде вже в лампову й вiзьме лампу з рук Марусi, ламповоi, як дорослий. Досi вона тiльки дражнила його капловухим. Тепер вiн зустрiнеться з нею iнакше. І в Ілька вiд цiеi думки тьохкало серце.
Гордiй Байда витер рукою рота пiсля кулешу i зиркнув на Ілька.
Виселок цвiв ранiшнiм сонцем, бур'яни бризкали на ноги холодною росою. Зеленим полем i голим вигоном з усiх кiнцiв поспiшали шахтарi. Перед ними курилася бiлим димом висока гора породи, а бiля неi безперестанку мерехтiли колеса на копрi. Але чутка про збiльшення робочого дня, мабуть, уже встигла облетiти всiх, i шахтарi йшли похнюпившись, сiрi й мовчазнi.
– Хiба що? – кинув через кам'яну огорожу здивований Гордiй Байда. На другiй половинi директорового будинку пiдтикана дiвчина з червоними литками мила вiкна.
– Пани приiдуть.
– Значить, правда!
Дiвчина, замiсть вiдповiдi, видивляючись у шибку, тужливо заспiвала:
Ой пiду я на могилу,
Гляну, подивлюся,
Як згадаю про ту волю,
Та й знов зажурюся…
Байда стяг кущуватi брови на перенiссi:
– Як же вони хутко!
Їх догнав Гнат Убогий.
– Злiтаються! – кивнув на будинок Гнат.
– Значить, почули, що можна.
– Ненадовго, мабуть.
– А то що?
– Тiсно буде.
– Посунешся.
– Я такий, щоб iх посунути.
– Руки короткi.
– Бiльшовики доточать.
– «Бiльшовики», «бiльшовики»! – передражнив Байда.


