Без козиря (збірник)

Саме оповiдання Дрозда найбiльше полюбляв слухати Гордiй Байда.

– А так не приймають? – допитувався вiн.

– Паршива вiвця всю отару перепортить. Нi, у нас строго на цей щот: хочеш бути партизаном – склади клятву: перше – безумовно коритися виборному начальниковi. Друге – не ремствуючи виконувати наряди i службу: не крути носом, хоч i не подобаеться. Трете – не ставити жодних вимог, бо все, що можна зробити, i без тебе зроблять. Четверте – не вживати нiчого спиртного. Боже сохрани! Нап'еться, а через нього весь загiн може в бiду потрапити.

А за грабунки i насильство – розстрiл. Зразу. Тут тобi суд, тут тобi й розправа. Ми – народнi месники, а не найманi головорiзи.

– Добре командуе ваш Щорс. Вiн що, офiцер?

– Кажуть: «Куриця не птиця, прапорщик не офiцер».

– А що ж, на них вiйна трималась, на прапорщиках.

– Саме головне – дiло знае: ви б подивились, яка дисциплiна. Одним словом – бiльшовик! До самого Ленiна iздив.

Про Ленiна в камерi згадували часто, i у Байди склалася про нього думка як про людину, вiд одного погляду якоi царi i iх мiнiстри розбiгаються, як рудi мишi.

– Строгий?

– Товариш Ленiн? Командир каже, тiльки з батьком рiдним можна так побалакати (у Байди нiби шпичками закололо щоки). Цiкавився, який настрiй серед робiтникiв, як живуть селяни.

– Значить, наш, – сказав Байда, – коли не забувае про робiтника.

– І про мужика думае, – вставив дядько Пилип. – Чому? Бо мужик завжди правдi вiрний, вiн не жмикрут.

Троян, мабуть, теж прислухався до розмови, хоч i сидiв осторонь, бо обернувся й сказав:

– Правильно, дядьку Пилипе! Панам та iх пiдголоскам, – i вiн кивнув у куток, де сидiв лисенький чоловiчок, на прiзвище Попсуй, – iм би дуже хотiлося, щоб однi до лiса, а другi до бiса.

– Зi слiпим дороги не знайдеш, – вiдказав Попсуй. – Це не нами вигадано.

Попсуй був у пенсне, з гостренькою борiдкою, з кругленьким черевцем. Йому носили щодня передачки, якi вiн, вiдвертаючись у куток, намагався сам з'iсти все до крихти. Коли всi iншi потрапили до в'язницi за опiр нiмецьким окупантам i Центральнiй Радi, то Попсуй опинився за гратами за якусь махiнацiю в судi, де вiн виступав як адвокат.

Але Попсуй вважав, що й вiн «жертва» революцii. Вiн говорив так красномовно, що залюбки його слухали, але коли заходила мова про Жовтневу революцiю, Троян завжди заганяв його на слизьке.

Байда спочатку навiть не розумiв, чого вони сперечаються – обидва проти царя, обидва за революцiю, а сперечаються.