Без козиря (збірник)

Щоденнi аварii пiд землею були справою саботажникiв, i Гливкий, розмовляючи з iнженерами, не намагався пiдшукувати ввiчливi слова. «Думав, як партiйний, – бубонiв Байда, – так може всiм уже верховодити. Ну, й показали нам дулю. А стоiть шахта – шахтаревi смерть. От про що треба було подумати».

Вишукуючи для себе виправдання, Гордiй Байда прийшов до висновку, що вiн не сходиться з бiльшовицькою тактикою: «Програма у них швидка: усе зразу хочуть. А як на мене, то краще – тихше iдеш, далi будеш. От яка моя програма!»

Прийшовши до такого висновку, вiн зiтхнув так, нiби скинув з плечей важкий мiшок, i пiшов до хати.

У розпорядженнi шахтарiв червоногвардiйцi залишили тiльки двi берданки, але адмiнiстрацiя шахти, знову вiдчувши себе повноправним хазяiном, взялася сама нести охорону. У технiка Сивокоза на плечi висiв новенький карабiн, бухгалтер Пантелеймон Петрович вийшов з мисливською рушницею, а штейгер Варивода з браунiнгом, так, наче й не було наказу вiд ревкому здати всiм вогнепальну зброю.

Самоохорона тинялася тiльки в iнженерськiй колонii.

До Собачiiвки[1 - Так називалися найубогiшi околицi селищ, заселенi шахтарями.] вона обачно не наверталась, бо шахтарi знову почали збиратися гуртками перед землянками. Вони вже чули про поводження нiмцiв з робiтниками i не могли перебороти в собi бажання погомонiти з ким-небудь про те, що чекае на них завтра. До одного такого гурту пiдiйшов слюсар Максим Мостовий з берданкою за плечима. Вiн був ще молодий, високий i плечистий, бiлявий з лиця i з сердитими очима. Нещодавно Мостовий прийшов iз фронту, де служив у саперах i був поранений у руку. Ще й досi вiн носив потерту шкiряну куртку й такий же шкiряний картуз. Максим Мостовий виступав на всiх мiтингах з гострими i дотепними промовами, i за це його любили шахтарi.

– Чого зажурились? – спитав Мостовий.

– А то, скажеш, нема чого?

– Залежить вiд того, як дивитися на справу. Коли на рiчцi скресне крига, такого не бувало, щоб ii затримав якийсь мiсток. Отак я дивлюсь i на спробу Центральноi Ради та й нiмцiв затримати революцiю.

Не вийде, люди добрi! І ви, доки не пiдпишуть з нами колективноi угоди, на роботу не ставайте!

– А ти хiба залишаешся?

– Я iнвалiд, – ухильно вiдказав Мостовий.

– Ну, так i не базiкай тут, – сказав крiпильник Задоя. – Минулася ваша влада.

– Ваша теж не повернеться.

У цей час повз гурт шахтарiв проходив молодий iнженер. На його плечах була все ще робоча шахтарка.

– Куди це ви простуете? – запитав Мостовий.