Без козиря (збірник)

«Те, що здаеться, ще не факт», – каже. І ще кiсточку на рахiвницi – кидь.

«А шiсть раз по двадцять, – i клацае пiд горлом пальцем. – Було таке?»

«Може, й було».

«Було, було», – каже. І ще кiсточку – кидь. Бачу, i кiсточок уже мало зостаеться! «Ex, – думаю, – за вiщо ж я руки, ноги надсаджував?» А Оксентiй Петрович ще привiтнiше:

«Гарнi ви хлопцi. З такими iще по склянцi не грiх. Вип'еш, чи що?»

І наливае знову повну. А в мене вже душа розходилась.

«Давай!» – І одним духом до дна. І такий менi ублажливий вже здаеться Деригуз, наче нiколи й не був стервом.

«От усi ви такi, – каже, – а завтра будете катом називати. Тобi й грошi потрiбнi?»

«Потрiбнi грошi. Жiнка, – кажу, – гола, сам голий».

«Так бери в мене черевики. Отож залишилось пiвтора карбованця, а решту вiдробиш».

«Вiдроблю, – кажу, – Оксентiю Петровичу!» – Хоч черевики пiвтора карбованця й не вартi, а тут ще душа горiлки просить. Деригуз на це тiльки й чекае. Скiнчить видачу получки i останнi краплини вицiдить iз журавля.

«Бери, чортяко, останнi, тiльки дiставай!»

«Та де вже наше не пропадало, – каже. – Не можу, – каже, – я бачити, як людина мучиться. Така вже в мене характернiсть м'яка».

«Пошукати тiльки такоi», – думаемо про себе.

А вiн уже дiстае iще четвертину.

«Пiдходьте по черзi».

Шахтарi юрбою пхаються до столу. Деригуз знову наливае кожному по склянцi й приказуе:

«А за годину ще по пiвстiльки дам, тiльки лягайте до бiса спати та й на роботу.

Шахтар, бувало, вип'е, чвиркне крiзь зуби – ото i вся закуска, лягае на пiл i вслухаеться, як цокае велика «цибуля» перед Деригузом на столi. Ще й черга, бувало, не скiнчилась, а вже хто-небудь пiдводить свою патлату голову й гукае:

«А я вже нарахував годину!»

Та Деригуза не обдуриш: вiн сидить, як копиця на полi, i цiдить крiзь зуби:

«Ти навчися попереду хоч до десяти лiчити».

Капають хвилини, як коломазь iз мазницi.

Спустился рано утром в шахту

К своей лошадке вороной,

Сцепил я партию крючками

И мчался прямо под забой.

Вот мчится партия с востока

По узкой длинной коренной,

И молодому коногону

Кричит братишка тормозной…

«Уже, мабуть, i друга година минула», – перебивае хто-небудь.

А Деригуз мов не чуе, сидить, ручки на пузi зложивши, та пiд пiсню хилитаеться.