Без козиря (збірник)

Вiд цих слiв Байда враз вирiс у власних очах i вже з погордою сказав:

– Стану я iх, буржуiв, просити. Прийдуть бiльшовики – роботи усiм тодi вистачить!

Вiд контори котився Задоя. Гордiй Байда вийшов iз кола.

– Ти ж навiдуйся до нас, – говорили шахтарi. – Може, дещо почуеш. Правда – вона як джерельна вода.

– Ой, каламутять ii попсуi! Був один такий у тюрмi.

Вийшовши з двору, вiн звернув у степ. На сходi в червоних шматках роздертоi китайки вставав ранок. Тепер Байда ступав уже твердо й упевнено. Вiн вiдчував, що в його життi от зараз трапилась якась змiна.

До цього часу вiн був просто собi звичайний, хiба що з волячою силою, вибiйник, а зараз уже на нього, на Гордiя Байду, звiряються люди, просять поради.

Вiн розправив завжди похилi плечi i, може вперше, випростався на весь свiй зрiст. Гаряча кров заструмила по жилах.

– Байда ще покаже вам! – погрозив вiн кулаком, обернувшись до контори. – Пам'ятатимете Байдiв!

На скошених нивах жовтiла прошита срiбним павутинням стерня i нiжно хрускала пiд важкими пiдошвами постолiв.

По черствих обнiжках у сухому бадиллi шарудiв вогкий вiтер. Де-не-де, розплесканi дощами, сиротливо чорнiли покинутi копи. Господар iх, скосивши ниву, узявся, мабуть, за рушницю i, може, десь стоiть зараз на кордонах Радянськоi Росii або пробиваеться в приволзьких пiсках на Царицин, а може, i в Сiлезьких руднях копае для нiмцiв вугiлля. Сухими струпами на степу сидiли селянськi шахти-вертушки, заростаючи вже бур'яном. Чорним мереживом проносилось над степом гайвороння, а в небi тяглися ключi журавлiв у вирш.

Гордiй Байда поминув збойку й попростував до шахти, що обгорiлим пеньком чорнiла на зеленому полi. З околишнiх рудень уже бiльша частина припинила роботу. Занедбанi шахти тепер без затрати великих коштiв економiчно були невигiднi для експлуатацii. Непевнi сили гетьманських багнетiв, власники тiльки спродували нiмцям великi запаси вугiлля з-пiд естакад i припиняли роботу. Там, де робiтники були i вiрили в повернення радянськоi влади, ще працювали помпи, а там, де залишалися лише дiти та старi, шахти безборонно заливала вода.

Шахта № 8 була стара, маленька й занедбана, а тому ледь животiла.

– Ти найматися? – спитав його десятник.

– Найматись.

– А в Калинiвцi хiба набридло?

– Багато будеш знати…

Десятник прищурив очi:

– А ти думав, тут ще не знають? Я тобi от що пораджу, Гордiю: катай у другий район, а тут i не пробуй.

Гордiй Байда насупився:

– Гриць Духота у вас?

– Ще тримаеться.