Благослови, душе моя, Господа!..

На другий день я пiшов у вiйськкомат, розказав там усе по правдi, i мене забрали в армiю. Так я ще раз уникнув тюрми. За чотири роки, пiсля смертi Сталiна, демобiлiзувався i був поновлений на другий курс.

А ще, коли я служив у армii, iз листа моеi сестри Наталки дiзнався, що виключили з унiверситету i «Панчишина».

Було так. Великий погромник секретар комiтету комсомолу Череповський майже щодня проводив збори студентiв, що тривали до пiвночi, i щоразу когось виключали. А коли вже не стало жертв, вiн сказав: «Признавайтеся самi, хто мае грiх перед радянською владою, ми все знаемо.

Все знаемо! Зiзнавайтеся, поки не пiзно, i вам буде прощено».

Тодi пiдвiвся «Панчишин» i сказав:

«Я був в УПА».

І дивно: йому потiм було-таки прощено, вiн закiнчив унiверситет.

То чому ж ви, пане «Панчишин», не признаетеся привселюдно – чому вам було прощено? Врятуйте хоча б руiни храму душi своеi!

7

Московсько-бiльшовицька iмперiя, яку я колись в одному iнтерв’ю назвав стодолою i це ймення прийнялося в полiтичному жаргонi, остаточно розвалилася 8 грудня 1991 року, коли в Мiнську було ухвалено кравчукiвський варiант Спiвдружностi незалежних держав.

Колос, який здавався незмiрно могутнiм i таки насправдi десятки рокiв потрясав свiтом, стояв на глиняних ногах, i ахiллесовою п’ятою була в нього Украiна: недарма ж виморював ii голодом Сталiн, а команда Брежнева нагально русифiкувала, намагаючись перетворити велику нацiю в населення, знеособлений народ; кожен тиран як тiльки мiг дбав про те, щоб Украiна, залишившись багатою i людно заселеною землею, втратила назавше свое родове iм’я.

Та ось нацiя пробудилася. Власне, не прокинулася, бо й не спала – пiдвела голову. Ми нiколи не будемо знати, за що Бог так довго карав Украiну, – менi здаеться, що вiн на одну Божу мить забув про неi i тривала ця мить кiлька вiкiв; проте мав-таки Господь в полi зору наш край, коли роздiлив його на частини i не залишив украiнський народ гуртом в однiй неволi.

Якби вся Украiна опинилася пiд Росiею, вона б давно уже загинула, зденацiоналiзована валуевими, столипiними, сталiними, брежневими i, зрештою, горбачовими: ii задушила б русифiкацiею i фiзичним мором Московiя.

Бог залишив частину Украiни – Галичину – в легшiй, австрiйськiй i польськiй неволi, де панувала скупа, а все ж таки елементарна демократiя, i в нiй мали можливiсть вирости духовнi й полiтичнi провiдцi – Іван Франко, Мирон Тарнавський, Богдан Лепкий, Євген Коновалець, Роман Шухевич, Михайло Горинь.