Бо війна – війною… Через перевал (збірник)

Із Шпiцбергена Русанов зi своею дружиною Жульеттою Жан подався на шхунi «Геркулес» у подорож Льодовитим океаном на схiд, з якоi не повернувся, а Самойлович виiхав на Велику землю з релiквiею, яку свято зберiгае i донинi, – письмовим клопотанням Русанова до петербурзьких властей дозволити Самойловичу жити у столицi.

Вона схопилася з крiсла, пiдбiгла до мене й припала до грудей.

Пiсля революцii професор Самойлович здiйснив п'ять експедицiй на Нову Землю i, врештi, очолив рятувальну виправу на криголамi «Красiн».

1929 року у складi експедицii, очолюваноi професором Отто Шмiдтом, побудував на Землi Франца-Йосифа першу полярну станцiю.

І ось я iду працювати на тiй станцii. Велика це для мене честь.

До лiта штат зимiвлi з десяти чоловiк було вкомплектовано. Ми виiхали з Ленiнграда до Архангельська. Тут закупили метеоапаратуру, продукти, собак, корову i в Червонiй пристанi почали завантажувати наше судно «Ломоносов». Поряд iз нами готувався до виiзду в Арктику криголам «Малигiн» з iноземними туристами на борту.

Менi пощастило побачити самого Умберто Нобiле. Вiн прийшов до нас на судно – високий молодий генерал з вiдсутнiм поглядом, нiби приречений: за невдалу експедицiю на Пiвнiчний полюс Муссолiнi наказав завести на нього судову справу. Я добре знав вiд професора Бегоунека весь перебiг трагедii виправи Нобiле, i заворушилося тепер у менi змiшане почуття жалю й осуду до марнославного генерала. Адже виконував вiн завдання фашистського диктатора, який прагнув оголосити Пiвнiчний полюс i Землю Франца-Йосифа iталiйськими – i не вдалося; на архiпелаг iду я, представник Украiни! Через вас, генерале, подумав я, у пошуках жертв непiдготованоi експедицii загинуло сiмнадцять людей, i мiж ними великий Амундсен, вас же, цiлого й неушкодженого, вивезли з льодiв на лiтаку в Італiю, i ви залишили свою команду, забувши, що капiтан iз корабля, який тоне, сходить останнiм.

Крiм того, професор Самойлович оглядав у Нiмеччинi дирижабль «Італiя» й застерiгав, що вiн не для Пiвночi.

Та, з другого боку, Нобiле таки досягнув Пiвнiчного полюса – перший в iсторii дослiдження Арктики. Хтозна, може, для того, щоб свiт дiзнався про епохальне вiдкриття – на полюсi не вода, а лiд! – та про геройство криголама «Красiн», потрiбна була катастрофа?

Нобiле спитав, хто керiвник експедицii на Землю Франца-Йосифа. Начальника зимiвлi Луки Васильовича Кулаева на суднi не було, вiдрекомендувався йому я.