Бо війна – війною… Через перевал (збірник)

Так воно робиться… А може, ви вiрите, що зможете самi встояти супроти звiдусiльного ворожого вам свiту i створити свою маленьку галицьку державу? Абсурд…

– Який же вихiд для нас?

– Стати на бiк майбутньоi украiнськоi революцii – в станi Московщини.

– І перейти з-пiд австро-угорсько-польського гнiту пiд росiйський?

– Я не професiйний революцiонер. На таке питання не можу нинi вiдповiсти. Але ви самi мали нагоду переконатися, якi сили нуртують у Росii. Найкращий приклад – Красковський. Хiба ви думаете, що то генерал-губернатор Трепов наказав йому вiдкривати украiнськi захоронки i школи? Не знаджуйтесь, вiн анiтрохи не кращий вiд попереднього губернатора Галичини графа Бобринського! Але на той час ще не встигли пiдрости революцiйнi сили всерединi нашоi самодержавноi системи, i вiн мав можливiсть безкарно розправлятися у вас iз «мазепинцями», пiдводячи пiд ту мiрку всiх, хто боровся за украiнську культуру.

А Трепов уже не може… Тому ви повиннi знайти шляхи до еднання з прогресивними силами, якi е у нас – серед украiнцiв, росiян, бiлорусiв.

– Ви радите нашим синам на випадок революцii у Росii повернути зброю проти Австро-Угорщини? – засумнiвалася Шубертiвна.

– Тiльки так.

– А вiн мае рацiю, – промовила до мене вчителька й боязко оглянулася: бiля печi темнiла згорблена постать вiйта, на сiрiй плямi лиця блищали бiлки очей. Шепетюк слухав…

Я донинi пам'ятаю слово до слова давнi моi розмови iз славним сьогоднi у свiтi бiлоруським письменником Якубом Коласом. Вiн мав рацiю.

Та свiтовi подii склалися для нас не так, як вiн передбачав, а так, як мали скластися. Я завжди був фаталiстом. І ми з тобою пережили те, що мали пережити. Нинi вся правда i неправда вже за нами, усе ми знаемо. А тодi знати не могли. І вiн не знав, що принесе революцiя доброго й лихого. Але вiрив. Ми ж не вiрили. Ми тодi вмiли лише мужньо проливати власну кров…

Видужавши, поручик Мiцкевич пiшов iз Пилипiвки розшукувати свiй полк i свою долю в революцii. Залишив менi книжечку поезiй «Песнi жальбы», яка дiсталася тобi вiд мене у спадок.

Розкрий ii на сто другiй сторiнцi i прочитай рядки з вiрша «Катаржнiкi»:

Катаржане-хлебаробы,

Дзецi вескi, поля.

Того бойка з-за худобы

Привела у няволю;

Той с су седом посвариуся,

У того зяць паганы;

Іншьi з братам як дзялiуся,

Заробiу кайданы;

Той за норау свой сярдзiтьi,

Цi за лiшзк жара…

Гэта цёмны люд забiтьi,

Беднаты ахвяра.

Правда цiеi поезii стосувалася i нас.