Четвертий вимір. Шрами на скалі (збірник)

Четвертий вимiр. Шрами на скалi (збiрник)

Роман Іваничук

Історiя Украiни в романах

Роман Іваничук – автор п’ятнадцяти iсторичних творiв, в яких вiн намагаеться заповнити бiлi плями в нашiй iсторii, розповiдае про видатних дiячiв Украiни минулих часiв.

За роман «Четвертий вимiр» письменник був удостоений Нацiональноi премii iм. Шевченка. Цей твiр присвячений Миколi Гулаку, другу i соратнику Кобзаря, вiдомому математику, юристу, перекладачу-полiглоту, котрий володiв майже двадцятьма мовами, людинi, яка пiсля ув’язнення в Шлiссельбурзькiй фортецi за свою дiяльнiсть у Кирило-Мефодiiвському товариствi не мала права повернтися в рiдну Украiну.

У романi «Шрами на скалi» йдеться про останнi роки видатного украiнського письменника Івана Франка.

Роман Іваничук

Четвертий вимiр. Шрами на скалi

Четвертий вимiр

Частина перша

Усi ми однако на волi жили,

Усi ми однако за волю лягли;

Усi ми i встанем…

    Т. Шевченко

Нехай кожен висловлюе, що йому здаеться правдивим, але правда сама хай буде залишена Богу.

    Г.-Е. Лессiнг

Вересень, 1881, Тифлiс. День

Стiни й склепiння кафедрального храму Сiонi обступили мене i накрили – я почувався тут зовсiм безпечно, мов равлик у шкаралущi. Передi мною образ хрестительки Грузii рiвноапостольноi Нiно, яка повернула ворожi стрiли в бiк супостатiв, розвiяла смертоносний смерч над Грузiею i тепер дивиться на парафiян i на мене добрими й ледь спiвчутливими очима; вона в цю мить прощае менi все: мою поквапну молитву, в змiст якоi заглибитися не можу, моi бездумнi поклони, i неувагу слуху мого, й отупiння мозку, який не вiдтворюе в свiдомостi божественноi гармонii двоголосого хору жiнок у чорних сукнях та хустках i вiдлуння молодих чоловiчих голосiв, що долинають десь iз захристii, а може, з небес; рiвноапостольна Нiно, покровителька Грузii i моя, заспокоюе мене ласкавим поглядом i зводить очi горi, я слiдом за нею дивлюся на внутрiшню величну порожнину стрiмкоi банi, яка кличе мене de profundis[1 - З глибин (лат.

).] у висоти неземного, проте я оточений масивними стiнами та гостроверхою банею i менi нiчого не загрожуе – тут храм моеi душi. Менi страшно нинi виходити з нього, мене ловить рукою мое колишне життя, з якого мене забрали силомiць i до якого добровiльно вертатися не хочу. Допоможи менi, свята Нiно, я боюся роз'ятрити старi тривоги i рани – бiля тебе знайшов захисток i душевний спокiй.