Хресна проща

Нинi жiнка наважилася нагадати коханцевi про себе, вона накинула на дверi защiпку, безцеремонно сiла на лiжко бiля Аркадiя, та вiн навiть не пiдвiвся; це нiтрохи ii не збентежило, вона розстiбнула блузочку, бiлi перса випорснули з пазухи, Дiана притулила iх до обличчя Аркадiя, тодi вiн пiдвiвся, вiдсторонив ii й сказав:

– Прошу панi, я вас не кликав.

– Тому я й прийшла…

Вона нахилилася до його уст й повела по них язичком, тодi Аркадiй встав з лiжка й промовив, як тiльки мiг, чемно:

– Я вас бiльше не кохаю.

Я одружуюся.

– Ну й чудово… Ото перешкоду вигадав!

– Я кохаю найкращу в свiтi дiвчину, ласкава панi.

Тодi обличчя Шерстяковоi спалахнуло гнiвом, вона погордливим поглядом змiряла колишнього коханця, простягнула до його шиi руку, вiн вiдхилився, подумавши, що панi Дiана пориваеться його обняти, та вона гидливо дiткнулася двома пальцями до комiра його сорочки й проказала злостиво:

– Комiрець брудний, женишку, змiни сорочку, коли йтимеш до тiеi найкращоi… – Тодi рiзко повернулася й, зупинившись у дверях, кинула через плече: – Вифранчений простак у китайському макiнтошi…

Й здалося Аркадiевi, що цi образливi слова вимовила Лiда; а може, десь там удома так подумала, й тi слова злетiли з напомаджених губ театральноi прими.

Злiсть на свою неотесанiсть, якоi нiколи не мiг прикрити нi модним одягом, анi завченими жестами, дiйняла його вiдчуттям власноi меншовартостi, й цiеi митi вiн остаточно вирiшив: ще нинi прийде до Лiди й поведе ii до ЗАГСу.

Й промовив до себе вголос, коли залишився сам:

– За всi образи, якi я зазнав вiд тебе, станеш передi мною на колiна, як я колись клячав перед цiею нафарбованою макакою!

Лiда знала, що Аркадiй прийде, й чекала. Не мала певностi, що вiн по-справжньому, по вуха, закохався в неi, сумнiвалася теж, що такi переможцi над жiнками, як Аркадiй, взагалi здатнi закохуватися.

Але що цi сумнiви важили, коли закохана була вона… З того менту, як побачила його вперше – вродливого, самовпевненого, iз хтивим поглядом, що обпiкав ii, зневолював, роздягав до нитки, – Лiда цiлковито вiддалася почуттю любовi: уявно млiла в обiймах коханого й, не вiдчувши ще чоловiчого дотику, зазнавала незвiданоi досi жiночоi розкошi.