На нашем сайте вы можете читать онлайн «І земля, і зело, і пісня». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги І земля, і зело, і пісня, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І земля, і зело, і пісня. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
І земля, і зело, і пісня читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І земля, і зело, і пісня без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А вiн розповiдав стародавню притчу про те, як дерева вибирали мiж собою вождя. Попросили дуба, та був вiн надто гордий, щоб служити братам; звернулися до берези, та який вождь з такоi нiжноi iстоти; бук виявився надто крихким, а смерека надмiрно тужливою, тис i без корони знав собi цiну; тож нарештi погодився терен i поповз колючими кущами по узлiссi, цупко чiпляв своi гiлки до гiлок, перехрещував колючку з колючкою – оповив терен лiс наiжаченим заборолом з того боку, звiдки дули найсильнiшi урагани, й розвивався лiс за терновою стiною i шумiв.
До лiсу ж раз у раз добиралися рубачi, щоб дiстати смерек на щогли, дубiв на пiдвалини фортець, тисiв для оздоби чи букiв на опал; вони йшли iз сталевими добре нагостреними бардами i рубали передусiм терен, який заважав iм допасти до чистого лiсу; терен опирався, колов, ранив, заманював у пастки, й часто гинули в колючому полонi тi рубачi, мов шолудивi пси, – така була владичеська служба в терну.
Усе ж рубачi iнколи стоптували терновi кущi, прорубували просiки, прокладали стежки, та коли вже добиралися до лiсу, були такi стомленi, що барди не слухалися iхнiх рук, i вони мусили вертатися домiв, щоб вiдновити своi сили в перепочинках, а за той час терен розростався i просiки та стежки закривав – лiс жив.
«Для кого цю притчу розповiдаеш, князю?» – спитала Зореслава.
«Для тебе, жоно, бо рекла еси, що муж твiй ревно землю свою любив i жити для неi бажав. Не сказала ти лише того, що не мав вiн охоти стати хоча б однiею колючкою в терновому кущi, бо мав вiн себе токмо за тиса дорогоцiнного».
«Чи ж вина тиса в тому, що есть вiн ним? Чому ти, князю, ставши сам терном, захотiв перетворити в нього весь народ? Адже не стане гiлка терну тисовими дверима, столом, домовиною, не зiпреться на нього, як на дуба, важка фортеця… То чому ти озлобив супроти себе й дубiв, i тисiв, i плакучу березу, побажавши уподiбнити iх собi? Були ж у нас вiльнi громади – отi лiси – та iх ти сам допомiг знiвечити.







