На нашем сайте вы можете читать онлайн «І земля, і зело, і пісня». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги І земля, і зело, і пісня, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І земля, і зело, і пісня. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
І земля, і зело, і пісня читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І земля, і зело, і пісня без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Йшла трiера спокiйними теплими водами днi й ночi, минаючи бiлi грецькi острови в Егейському морi; обережно, майже нечутно, начебто стояла на мiсцi, просувалася крiзь Геллеспонт, Пропонтиду й, прослизнувши вузьким Босфором, на берег якого наповзав багатолюдний Вiзантiй, вихопилася в Понт Евксiнський i на двадцятий день морськоi дороги сягнула землi, де сходилися в одне тихе водоймище води Бористена й Гiпанiса, на правому березi якого виднiвся обгороджений зубчастим муром з чотирма сторожовими вежами грецький полiс – фортеця Ольвiя.
Апостол зiйшов на берег й потонув у портовiй метушнi: до трiери збiгався ольвiйський люд, щоб накупити дешевих заморських фруктiв, якi вмить продаватимуться на агорi втридорога; римськi легiонери стримували натовп, штовхали, лаялись; були тут, крiм ольвiополiйцiв, метушливi вiзантiйцi, чорновусi даки, галасливi таври й бородатi скити-кочiвники, якi скуповували у приiжджих купцiв фiгури грецьких богiв, наперед замовленi пекторалi iз зображеннями скитських воiнiв, що приборкують коней, срiбнi гребiнцi й фiбули та золотi монети з карбованими парсунами грецьких царiв.
Ольвiя, яка вже тодi належала Римовi, була занедбана, запущена в брудi й смiттi, що накопичувалось горами в пристанi i вздовж вулиць. Нижне мiсто зяяло руiнами, де тулилися бездомнi жебраки й злодii – i лише Верхне iз заставленою торговими рядами агорою та Зевсовим курганом, на якому височiв храм Вседержителя, нагадувало про колишню славу Ольвii; а музиканти, давнi вчителi яких супроводжували колись урочистi процесii на святах Аполлона й шаленi дiонiсiйськi вакханалii, сидiли зi своiми лiрами й кiфарами вздовж дорiг, що вели на агору, й тягучими жебранками випрошували милостиню.
Андрiй Первозваний зупинився перед кам’яними схiдцями, що спиналися до храму Зевса. Вражений контрастом мiж нужденнiстю Нижнього мiста й величавим з рядами корiнфських колон храмом, який самотньо височiв у Верхньому й нiби волав до небес про кривду, заподiяну старому славному полiсу, – заговорив сам до себе:
«То вже не життя, а iсторiя.
Бiля храму Зевса ждали на апостола скитськi воi – у бронзових шоломах i шкiряних панцирах, з сокирами при боках. Помiж ними стояв, втiшно посмiхаючись, апостол Матей, якого колись полонили скити. Андрiй вiддав скитовi мiшечок з грiшми, той перерахував динари й вiдпустив полоняника.
«Слава Ісусу Христу! – привiтався Матей i обняв побратима.







