Країна Ірредента. Злодії та Апостоли (збірник)

Й залунав над днiпровськими кручами молодечий спiв:

І до дiвочих нiжних серць

Ми знаем всi дороги!

Чому – бо ми е лицарi грiзнi

«Залiзноi остроги»!

Сiчовi Стрiльцi добували зброю в спорожнiлих царських казармах у Дарницi, Святошинi й на Подолi: за мiсяць або й менше Курiнь СС складався вже з двох пiхотних сотень, сотнi скорострiльноi й гарматноi батареi. Слiдом за втiкачами з Дубовки потягнулися до Киева схiднi украiнцi iз злiквiдованих царських частин, вони були добре озброенi, а з Уралу й Туркестану прибували голоднi й обдертi полоненi галичани, вони вступали в ряди Сiчових Стрiльцiв, iх вмундировували й озброювали.

Роман Дашкевич привiв iз Дарницького табору двi сотнi полонених усусусiв: тодi Курiнь СС увiйшов до складу украiнiзованоi дивiзii iменi Дорошенка й перемiстився iз Вознесенського спуску в казарми на Подолi.

Старшини Сiчових Стрiльцiв Андрiй Мельник, Роман Сушко, Максим Безрiдний, Іван Чмола, Роман Дашкевич прийшли на чолi з полковником Євгеном Коновальцем на прийом до Голови Центральноi Ради Михайла Грушевського, i заявив Коновалець Президентовi:

«Ми не галицька вiйськова органiзацiя i не надднiпрянська – ми соборницька всеукраiнська вiйськова сила, iмперативне гасло якоi: еднiсть нацiонального духу по обидва боки Днiпра.

Хочемо служити Центральнiй Радi».

Грушевський скубав свою сиву бороду й питав: чому ви так пiзно прийшли до мене? З Харкова пiд командою Муравйова i Коцюбинського вирушило на Киiв десятитисячне, озброене до зубiв, бiльшовицьке вiйсько, Гайдамацький Кiш Петлюри вiдступив з Полтави, Центральна Рада кинула пiд Крути кiлька сотень необстрiляних студентiв, якi не в силi стримати червону навалу.

А запевняв же Винниченко, що росiйськi соцiалiсти нiколи не пiдуть проти нас.

Коновалець не гаявся, вислав пiд Крути сотню Романа Сушка, проте вояки повернулися вiд Броварiв: у Киевi на «Арсеналi» вибухло бiльшовицьке повстання. Сотня Сушка прорвала заслону червоноi пiхоти на Великiй Володимирськiй; на пiдмогу Сушковi пiдiйшла сотня Андрiя Мельника, здобула готель «Прага» i зiйшла Андрiiвським узвозом на Подiл; вiддiл Івана Чмоли зайняв Михайлiвський монастир.

Тодi вiд Печерська бiльшовики почали обстрiлювати з гармат Подiл, однак гармашi, серед яких були вояки рiзних нацiональностей, збунтувалися проти свого начальника – росiйського генерала Кирея – й почали бомбардувати «Арсенал», проломили стiну, й крiзь ту пройму увiрвалися Сiчовi Стрiльцi. «Арсенал» було здобуто, бiльшовицьке повстання розгромлено.