Мальви. Орда (збірник)

Яничари вимагали пiдвищення плати за службу, домоглися визнати iх кастою, рiвною улемам[67 - Улем – вище юридичне духовенство.]; щоб мати запоруку серед духовенства, закрiпили дев’яносто дев’яту орту за орденом Хаджi Бекташа. Врештi почали диктувати свою волю султанам.

З казарм почали виходити яничари – сини Грецii, Болгарii, Грузii й украiнськi мальви. В коротких шароварах i кунтушах, у високих з бiлого сукна шапках з довгими шликами, вони вишикувалися в ряд для зустрiчi султана.

Попереду першоi орти, до якоi повинен був пiдiйти Ібрагiм, стояв молодий чорбаджi-баша.

Нафiса пiдвелася з бруку.

– Хюсаме, поглянь на нього, такий схожий на нашого Алiма.

– Сиди, сиди, – смикнув Хюсам дружину за фередже, – це командир орти, Алiм же зовсiм молодий.

Заметушилися люди на вулицi, загомонiли, закричали – до яничарських казарм наближалася султанська процесiя.

Ібрагiм зупинив коня бiля вишикуваноi першоi орти. Hyp Алi пiд’iхав до чорбаджi-башi. Молодий полковник iз коротко стриженими чорними вусами, орлиним носом витягнувся перед агою яничарiв, чекаючи на його команду.

Hyp Алi вдоволено усмiхнувся. Вiн не жалкуватиме, що пiд Багдадом призначив цього гордопоставного гяура башею першоi орти. Тiльки такi, рiвнi силою i завзяттям, можуть бути справжнiми супротивниками своiх хоробрих спiввiтчизникiв. Нинi ж молодому чорбаджiевi випало особливе щастя: вiтати вiд яничарiв нового султана i записувати його до свого полку.

Hyp Алi кивнув головою.

Чорбаджiевi подали чашу, наповнену шербетом, i вiн, карбуючи крок, пiдiйшов до султана.

– Великий iз великих, султане над султанами! – промовив голосно. – Раби твоi, непереможне вiйсько яничарiв, хочуть зустрiтися з тобою в краiнi золотого яблука – на Дону, Днiпрi i Вiслi!

Ібрагiм взяв чашу з рук чорбаджiя, вихилив до дна, наповнив ii вщерть золотими монетами i вигукнув до яничарiв:

– Воiни! Згадайте славу римлян, колишнiх повелителiв свiту.

Продовжуйте iхню славу. Перемоги магометан хай будуть для невiрних карою небесною!

Великий вiзир, шанобливо схиливши голову, мовив:

– Хай кануть у серця воiнам слова великого Магомета Завойовника.

Ібрагiм блимнув очима на Аззема-пашу. Вiн аж тепер зрозумiв, що вiзир глузуе з нього.

Яничари вигукнули дружно:

– Кизил ельмада герюшюрюз![68 - Кизил ельмада герюшюрюз! – Ми зустрiнемося в краiнi золотого яблука! (Турецьк.