Мальви. Орда (збірник)

Чи не хочуть яничари на чолi з Hyp Алi зробити його своею iграшкою не тiльки на день коронацii, а й на весь час царювання? З допомогою Замбула…

Ібрагiм уперше вiдчув, як його огортае повелительський гнiв. Блiде обличчя налилося кров’ю, пiдступив до тремтячого евнуха.

– Що знаеш про нього?

– Вiн… вiн правив державою при Амуратi i вiрний був йому. Аззем-паша не радiв, коли проголосили султаном тебе…

Про це здогадувався Ібрагiм ще тодi, коли великий вiзир не надто поштиво пiдказував йому, хто перед ним виголошував такi ж промови.

Ненавидiв його, так. Але знищити нинi керiвника держави було б рiвнозначним стяти собi самому голову.

– Що ти знаеш, Замбуле, про його сьогоднiшню невiрнiсть моiй особi?

– Нi, нi… Я нiчого не знаю…

– А хто тобi нарадив викликати в мене пiдозру до великого вiзира? – крикнув Ібрагiм i простягнув уперед руку, наслiдуючи позу Сулеймана Пишного.

Замбуловi вiдлягло вiд серця. Ібрагiм вправляеться.

Султан ще не став султаном. О, Замбул знае справжнiй гнiв падишаха! Щоб витримати гру до кiнця, кизляр-ага в удаваному жаху впав i почав повзати по землi, лепечучи:

– О, прости, великий!.. Я сам… З безмежноi вiдданостi тобi. Амурат поводився зi мною гiрше, нiж iз собакою, валiде погорджувала мною – усе це лише через те, що я висловив свiй жаль за молодшим братом Амурата, коли… А великий вiзир образив мою безмежну любов до тебе своею холодною мовчанкою в той час, як увесь Стамбул весь край трiумфував.

Обличчя Ібрагiма подобрiшало. Вiн ще був вразливим на ласкавi слова, бо ж небагато днiв минуло вiд тюремного кiбеля до трону. Якщо Замбул спiвчував колись Ібрагiмовi, то тепер стане його вiрним псом. Султановi потрiбнi слуги. Плескати в долонi вiн навчився, виконуватимуть накази довiренi люди.

– Живи, Замбуле, – промовив. – Ти нинi отримаеш вiд дефтердара подарунок за вiрнiсть.

Та якщо хоч у помислах затiеш зраду, не сподiвайся, що це сховаеться вiд мене. І тодi я накажу викинути твою голову за ворота сараю… А тепер поклич великого вiзира. Я чекаю на нього.

Ібрагiм хвилювався, очiкуючи приходу Аззема-пашi. Нинi вiн вiдчув свою владу над слугами, як же вiн повинен повестися з розумом держави? Що в нього е проти цiеi сильноi людини? Шовковий шнурок, меч?.. Але ж на цю зброю ще не прийшла пора.