Мальви

Наказав своiй прислузi занести тiло султана до палацу – споряджати для вiчного супочинку, а сам стояв у нерiшучостi, слухаючи, як верещить натовп, розбiгаючись по мiсту:

– Султан Амурат помер! Султан помер!

Та враз тривожнi вигуки приглушилися iншим кличем, що наростав, ширився, а врештi виразно долетiв до вух великого вiзира:

– Ібрагiма! Ібрагiма!

Стояли, мов на герцi, розумнi очi Аззема-пашi з пiдступними, злорадними очима Hyp Алi.

– Рано тiшишся, ефендi, – блиснув яничар-ага бiлими зубами.

– Чуеш, кого проголошують яничари? Чи, може, й ти посмiеш пiти проти них?

Тепер зрозумiв Аззем-паша: султана отруiли яничари, щоб поставити на престол недолугого Ібрагiма, якого Амурат за-проторив на вiчне ув’язнення до двiрцевоi тюрми. Не лють, а страх перед неминучим лихом струснув ним, i, забуваючи про свiй стан, великий вiзир закричав:

– Шайтан! Чужинцю, вiровiдступнику! Що дороге тобi на цьому свiтi, крiм власноi вигоди? А будь ти проклята, змiе, вигодувана Урханом!.

.[38 - Урхан – султан Урхан Газi, який сидiв на престолi у XIV ст., створив вiйсько «йенi-черi» (нове вiйсько) з вихованих у спецiальних закладах християнських хлопчикiв.] О Аллах, Ібрагiм правитиме iмперiею!

Hyp Алi спокiйно вислухав вибух безсилого гнiву великого вiзира. Вигуки «Ібрагiма, Ібрагiма!» лунали вже по обидва боки Золотого Рогу, яничар-ага мiг бути спокiйним. Вiн поклонився вiзировi i мовив, не ховаючи переможноi посмiшки:

– Непорушнi пiдвалини Порти, ефендi.

На яничарах виросла Османська iмперiя, на яничарах тримаеться i, якщо буде воля Аллаха, загине разом iз ними. А та голова, – додав iз по-грозою, – що не мае влади над своiм язиком, часто пишаеться на золотiй тацi бiля ворiт Баб-i-гамаюн[39 - Ворота Баб-i-гамаюн – ворота султанського палацу, перед якими виставляли голови страчених достойникiв.] напроти Айя-Софii.

Вiн повернувся до великого вiзира спиною, сказав прислузi подати коня.

З сiдла ще раз поклонився Аззему-пашi.

– Сьогоднi брат покiйного Амурата буде на волi. А тодi, коли султан Ібрагiм повернеться з мечетi Еюба, оперезаний мечем халiфа Османа, я сподiваюся зустрiтися iз тобою на радi дивану, де поговоримо не про посаду виголошувача тостiв, а про важливiшi державнi справи.

Аззем-паша не вiдповiв. Вiн дивився на те мiсце, де недавно лежав останнiй хоробрий султан iз роду Османiв – династii, що пережила себе.