Мальви

Наглядач священного порядку Блискучоi Порти.

Аззем-паша пiдвiвся з подушки i мовив, уникаючи впертого погляду Hyp Алi:

– Волею Аллаха вiдiйшов у царство вiчного блаженства султан Амурат IV, переможець персiв. Мир його праховi. Молодший брат Амурата стане на престол, а наш обов’язок – допомогти йому правити великою iмперiею. – Пiдвiв голову i додав, дивлячись на Hyp Алi: – Допомогти iмперii.

Члени дивану приклали руки до грудей на знак згоди.

Ібрагiм чекав нападникiв у тронному залi. Вiн стояв бiля трону, не маючи сили вiдвести вiд нього жадiбного погляду.

Це золоте крiсло, що було колись назавжди втрачене для нього, стояло тут, поруч. Ще хвилина, ще мить – i замiсть вогкоi тюремноi долiвки – трон, устелений коштовними килимами, з леопардовою шкурою в пiднiжжi, iз золотою короною над спинкою. І на ньому можна буде сидiти день, два, рiк, вiк! Ще хвилина… Ібрагiм знае, що скаже диван, проте тремтить у нетерплячому i солодкому очiкуваннi.

Увiйшли сановники. Усi, крiм шейхульiслама, вклякли на колiна i поцiлували султанськi шати.

Ібрагiм дав рукою знак, щоб вийшли, а тодi впав обличчям на трон i цiлував алмазне поруччя, як цiлуе iзгой порiг отчого дому. Вiн ще не знав, що дасть йому це коштовне крiсло. По-дитячому схлипував, тулився головою до оксамитовоi леопардовоi шерстi, шепотiв слова вдячностi Боговi i був, зрештою, в цю мить людиною.

В залi дивану державнi дiячi запивали пiлав шербетом. Великий вiзир давав обiд на честь нового султана. Тiльки сам не дiткнувся нi до iжi, нi до напоiв.

Тисячi людей стояли пiд сонцем на вулицях, чекаючи виiзду султана. Нарештi головна брама Бiюк-сарая широко вiдчинилася, i заревiв народ. Бостанджi-баша[66 - Бостанджi-баша – шеф субашiв – охоронцiв громадського порядку в османськiй Туреччинi.] з пiвсотнею субашiв розiгнали людей з майдану, звiльняючи дорогу для процесii.

Попереду довгоi iмператорськоi валки iхав на бiлому конi султан Ібрагiм. На його жовтуватому обличчi з’явилися рум’янцi, очi сiли спокiйно в орбiти, тримався вiн прямо, виставивши вперед коротко стрижену рiдку бороду.

Подеколи махав для привiтання рукою з важкими брильянтами на пальцях, кидав у натовп срiбнi монети.

Люди викрикували осанну султановi, билися за грошi, очманiлi дервiшi витанцьовували перед процесiею, деякi в екстазi розтинали собi вени i падали пiд копита, щоб показати свою готовнiсть пролити кров за падишаха.

Поруч iз султаном iхав Аззем-паша, звiсивши в задумi голову.