Смерть Юди

І серед того гуркоту з диска сонця почали вiддiлятися й спадати донизу палаючi вогненнi язики, й повисли над головами десятьох апостолiв, випiкаючи на iх тiменях тонзури, крiзь якi до мозку, нiби крiзь отвори, входили знання не вiдомих досi апостолам мов – i кожному iншоi.

Дивувалися Ісусовi учнi з Божоi ласки й доброти, бо це вперше не збоявся Господь свого творiння i дав Христовим обранцям змогу розiйтися по всьому свiту, щоб проповiдувати народам едину правду рiзними мовами, скасувавши цим вавилонський вирок, за яким було колись покладено межу людському пiзнанню: така кара спостигла людину за ii смiливiсть заглянути в небо, щоб уздрiти те, чого людинi знати не дозволено.

Апостоли стояли на подвiр’i храму годину, двi i цiлий день, з подивом прислухаючись до голосiв народiв, якi вмить дiзналися про зiслання Святого Духа на голови Христових учнiв, i заговорили кожен про себе: хто i який вiн. Обiзвалися до своiх апостолiв мешканцi Мезопотамii, Каппадокii, Фригii, Памфiлii, Єгипту, Лiвii, Кiрсени, Криту, Аравii: усi чуемо, як говорите ви про великi дiла Божi мовами нашими, тож iдiть до нас iз своiм праведним словом; а з далекого гiперборейського краю, що вiддалився вiд Юдеi на сам кiнець землi, теж долинув спiвучий голос, i ту незнайому мову вiдчув у собi Андрiй Первозваний.

Тiльки Тома стояв пониклий: за те, що не увiрував у вознесiння Христове, не спослав на нього Господь вогненного язика, i не почув вiн голосу з чужого краю.

Розповiв Андрiй: лежить на Пiвночi земля, яку хоче обрати для себе Ісус, як обрав Яхве Ізраiль, – край з високим призначенням. Там живе багатий духом народ, який знаеться з космiчною магiею, чародiйством, материнськими оберегами, любовним чаруванням, цiлительством, характерництвом, i цей поганський край повинна облагородити Христова наука.

Попросив Тома Андрiя:

– Вiзьми мене з собою в той край благословенний, бо ж не зiслав на мене Господь Святого Духа, i я нiякоi, крiм арамейськоi, мови не тямлю. А бiля тебе навчуся i допоможу тобi проповiдувати.

– Немае на тобi знаку Божого й колiна свого не вiдаеш, – вiдказав Андрiй, – й через тебе може прийти поганство в Храм Ісуса.