Манускрипт з вулиці Руської

Зiйшла схiдками на брук, взялася пiд боки i, набравши войовничого вигляду, кинула презирливо до озброених пахолкiв:

– А ви чого тут поставали?

Один пахолок мовчки показав рукою на вiкно, над яким кожного ранку висiв новий листок, глянула – листка нинi таки не було.

– Ов, а то що ся стало! – вдарилася в боки Абрекова, наче iй зробилося шкода, що на розi Руськоi i Шкотськоi порушився роками встановлений звичай.

– Що ся стало: було тонке та й ся обiрвало, ха-ха! – почувся з-за рогу жiночий голос, i появилася сама Льонця з розпущеним лляним волоссям, пiдпухлими блудними очима, гарна й захмелена.

– А йди, йди до хати, шльондро векслярська, – мовила зовсiм мирно Абрекова, взяла Льонцю за руку й пiдштовхнула ii на схiдки.

– Йду, йду, стара хiромантичко, вiдьмо кальварiйська, йду… – Льонця сперлася рукою на плече одного пахолка, повела долонею по його пiдборiддю, потiм обняла за шию: – Може, пiдеш зi мною, поки стара он тому поворожить? Не хочеш? Служба… – Вона вдарилась об дверi й провалилася у темнi сiни.

Абрекова провела дочку поглядом i знову запитала в стражникiв:

– То чого ж ви тут стоiте, коли там, – показала рукою на вiкно, – нiякого дiдька нинi не почепили?

– Урядове видовище буде нинi на Ринку, Абрекова. Стоiмо для порядку.

– О, слава Богу… Хоч одного дня буде спокiйно пiд моiм вiкном, – зiтхнула полегшено й подалася до дверей. – Тiльки стiйте вже тут весь день, а щоб стояли ви каменем до судноi години.

…Навпроти парадноi ратушевоi брами, на розчищеному ще вчора вiд рибних ляд i м’ясних яток ринковому плацу виросла з картону й дощок крихiтна подоба росiйського города Смоленська. Сорокатисячний, втричi бiльший, нiж Варшава, з товстелезними високими мурами, тридцятивежовий, iз ста сiмдесятьма гарматами i шеститисячною вiйськовою залогою Смоленськ умiстився на однiй третинi Ринку – бо переможений.

Умiстився, ще й вистачило мiсця для трибун, – iх притулено до крамниць аптекарiв i золотарiв бiля венецiянського будинку, – i на них, завiшаних килимами й гобеленами, сидiли, очiкуючи видовища, львiвськi патрицii, райцi, лавники, купцi, лiкарi та iншi достойники. Посерединi на пiдвищеннi возсiдали призвiдцi московськоi авантюри – польний гетьман Станiслав Жолкевський i львiвський староста Єжи Мнiшек.