Журавлиний крик

Тепер вам вiдомо: я син козака, i цього вистачить для нашого приемного знайомства.

Мiллер заспокоiвся швидко, Новиков тривожно розглядався по залi.

– Я тiльки що говорив вам, Миколо Івановичу, – звернувся Мiлер до Новикова, – про розгнузданiсть цього люду, позбавленого будь-якоi суспiльноi дисциплiни. Ось вам приклад… За вами ж, молодче, тужить, напевно, каземат у Петропавловськiй чи Шлiссельбурзькiй фортецях, а може, й на Соловках.

– Це единi аргументи в дискусiях для таких, як ви, пане Мiллер. Це зброя слабких i приречених.

Мiллер не встиг вiдповiсти, до столу пiдiйшов полiцмейстер, кивнув до Любимського пальцем.

У земському дворi його тримали недовго. Обер-полiцмейстер пошпортався в паперах, звiрив прiзвище затриманого зi списком пiдозрiлих, приглянувся до його обличчя i попередив:

– Не буянь, не богохуль i не крамольствуй. – Опустив руку з погрозливо зведеним пальцем, проказав пiвголосом: – Пан Мiллер до самоi царицi вхожий!

Нi, нi, треба бути спокiйним, на одному мiсцi два рази те саме не вiдбуваеться.

«Павлику, Павле!..» – «Не клич, Уляно. Ми ж домовилися не кликати одне одного, а чекати».

Вчора… Пiсля розправи на Болотi болюча потреба духовного самоствердження погнала його до Новикова. Любимський знав, що Микола Іванович зимуе цього року в Москвi – його запросили вступити до Вiльного росiйського зiбрання при Московському унiверситетi. Новиков вийшов до вiтальнi в теплому ворсистому халатi, неспокiйний, стривожений. Невизначено показав рукою на крiсло, а сiсти не попросив.

– Я до ваших послуг…

Любимський зам'явся. Вiн побачив Новикова iншим – зляканим. «Живописець» закритий, а тепер – Пугачов…

– Миколо Івановичу, – промовив, – я у вас нiчого не хочу просити. Я тiльки що звiдти… Ви не знаете мене, хоч були присутнi при нашiй «дискусii» з Мiлером. Пригадуете, що в 1767 роцi на одному зi засiдань у Грановитiй палатi, коли черговим генерал-ад'ютантом був Кирило Розумовський, з його розпорядження прислали молодих офiцерiв для редагування письмових справ…

– Так, так, я був секретарем Комiсii.

– Я тiльки що з Болотноi площi. Хотiв побачити вас.

– Навiщо це вам? – неохоче вiдповiв Новиков. – Бачите, що робиться. Я мимоволi згадую слова Мiллера: «Ви кличете до бунту». До речi, вiн пише для його сiятельства Панiна прокурорський акт про запорiжцiв… Мене теж злякав бунт Пугачева.